Верховный Суд определил, как защищаются интересы совладельца авто в случае взыскания долга с другого совладельца

Требования об оспаривании акта и постановления о передаче имущества взыскателю в счет погашения долга являются спором о гражданском праве, связанные, в частности, с принадлежностью имущества лицу, независимо от того, кто оспаривает такие акты и постановления (должник или другое заинтересованное лицо), поэтому разрешение таких споров осуществляется судами гражданской юрисдикции.

Права и интересы совладельца в общей долевой собственности на движимую неделимую вещь должны защищаться путем выплаты компенсации от другого недобросовестного совладельца – должника, который не сообщил исполнителя или кредитора (взыскателя) о наличии правового режима общей долевой собственности на соответствующую движимую неделимую вещь, и на нее произошло обращение взыскания (продажа на торгах, передача взыскателю). Об этом говорится в постановлении Верховного Суда от 11 декабря 2023 г. по делу № 463/13099/21.

Обставини справи

11 грудня 2023 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Б. у справі за позовом А. до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області та Б., третя особа – В. про визнання дій протиправними та скасування постанов і актів про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу.

Суди встановили, що у 1991 році між А. та В. зареєстровано шлюб, за час якого набуто у власність два автомобілі, які були зареєстровані за В. Рішенням районного суду у грудні 2018 року позов А. до В. про поділ майна подружжя задоволено та визнано за кожним з подружжя право власності на 1/2 частку кожного автомобіля.

На підставі виконавчого листа, виданого Пустомитівським районним судом Львівської області, з третьої особи – В. на користь Б. стягується заборгованість в загальному розмірі 706 599 дол. США.

У процесі примусового стягнення заборгованості вказані автомобілі було передано на примусову реалізацію. У зв’язку з відсутністю цінової пропозиції торги з примусової реалізації автомобілів не відбулись, внаслідок чого стягувачу Б. запропоновано вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна. Про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу приватним виконавцем складено відповідні акти, які є предметом оскарження.

Позивач не повідомляла виконавця чи Б. про те, що спірні автомобілі є спільною частковою власністю А. та В. Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково, визнано незаконними і скасовано постанови та акти приватного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, згідно з якими стягувачу Б. у рахунок погашення заборгованості В. передано транспортні засоби.

Позиція Верховного Суду

Переглядаючи справу, Верховний Суд звернув увагу на таке. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу, кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов’язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку (частина друга статті 366 ЦК України).

Вимоги про оспорювання акта та постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу є спором про право цивільне, пов’язані, зокрема з належністю майна особі, незалежно від того, хто оспорює такі акти та постанови (боржник чи інша заінтересована особа). Вирішення таких спорів здійснюється судами цивільної юрисдикції. Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі.

Автомобіль є рухомою річчю. За критерієм подільності автомобіль є неподільною річчю, тобто такою, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив у частині другій статті 366 ЦК України механізм звернення стягнення на частку в праві спільної часткової власності на неподільну річ.

Очевидно, що такий механізм може бути реалізованим у тому разі, якщо боржник у виконавчому провадженні (співвласник рухомої неподільної речі), з урахуванням вимог доброї совісті, повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної часткової власності на рухому неподільну річ.

У разі якщо боржник не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про правовий режим спільної часткової власності на рухому неподільну річ і відбулося звернення стягнення на рухому неподільну річ (продаж на торгах, передача стягувачу), то права та інтереси іншого співвласника (-ів), який (які) не є боржником (-ами), у спільній частковій власності на рухому неподільну річ мають захищатися шляхом виплати компенсації від недобросовісного співвласника, який не повідомив виконавця та/або кредитора (стягувача) про наявність правового режиму спільної часткової власності на рухому неподільну річ.

Постановою Верховного Суду рішення районного суду та постанову апеляційного суду у частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Автор: Наталья Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.