На суд возложена именно обязанность, а не право остановить производство в случае пребывания стороны в составе ВСУ – позиция Верховного Суда

Определенное п. 5 ч. 1 статьи 236 Кодекса админсудопроизводства основание остановки производства связано не с самим обстоятельством введения военного положения, а с фактом пребывания стороны по делу в составе Вооруженных Сил Украины, переведенных на военное положение.

Конструкция этой нормы носит императивный характер и возлагает на суд именно обязанность, а не право остановить производство в случае нахождения стороны в составе Вооруженных Сил Украины или других образованных в соответствии с законом военных формирований, переведенных на военное положение или привлеченных к проведению антитеррористической операции.

При этом указанная выше норма носит временный характер, то есть ограничивается сроком пребывания стороны в составе Вооруженных Сил Украины, переведенных на военное положение. Основание для остановки производства по делу исчерпывается тогда, когда участие стороны в составе Вооруженных Сил Украины прекращается. Об этом указал в своем постановлении от 25 июля 2024 года по делу №852/2а-2/24 Верховный Суд в составе коллегии судей Кассационного административного суда.

Обставини справи

У лютому 2024 року Криворізька районна військова адміністрація звернулась до Третього апеляційного адміністративного суду з позовом до громадянина про примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

В той же час, до суду надійшло клопотання відповідача, в якому він просив зупинити провадження у справі до дати звільнення його з військової служби та припинення перебування у військових формуваннях - ЗСУ. Таке клопотання обґрунтовано посиланням на положення п. 5 ч. 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства.

Апеляційний адміністративний суд зупинив провадження у справі до припинення перебування відповідача у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. При цьому зобов`язав чоловіка повідомити суд в разі припинення ним перебування у складі ЗСУ.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що аргументи відповідача щодо підстав зупинення провадження у справі, у зв`язку з перебуванням його у складі Збройних Сил України, є достатніми для задоволення клопотання.

Криворізька районна військова адміністрація звернулася з апеляційною скаргою до Верховного Суду, в якій просила скасувати ухвалу, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування РВА посилається на те, що суд не взяв до уваги посилання на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 20.04.2023 у справі №640/21562/21 щодо застосування пункту 5 частини першої статті 236 КАСУ.

Також позивач посилається на висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 27.02.2023 у справі №380/7845/21, від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21, аргументуючи неправильне застосування положень цієї норми Третім апеляційним адміністративним судом.

Позивач стверджує, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент у складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), в тому числі районні, є органами військового управління, які не виконують бойових завдань у зоні бойових дій, тобто не переведені на воєнний стан і, з огляду на приписи статті 3 Закону «Про Збройні Сили України», за змістом якої органи військового управління (у складі яких перебуває на військовій службі відповідач) є складовими елементами ЗСУ, такі елементи перебувають у їх структурі на постійній основі, що не обумовлено часовими межами або певними подіями, як наприклад завершення воєнного стану.

Як зазначає в апеляційній скарзі позивач, довідка про перебування на військовій службі по мобілізації та витяг із Наказу начальника ТЦК не є належними доказами, які підтверджують наявність підстав для зупинення провадження.

Перебування на військовій службі по мобілізації також не завадили відповідачу після його мобілізації особисто отримати та надати відповідь на лист позивача щодо умов та процедури викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, які перебувають у власності відповідача для суспільних потреб, докази чого наявні у матеріалах справи.

Висновки Верховного Суду

Підстави та порядок зупинення провадження в адміністративній справі визначені статтею 236 КАСУ, якою передбачені як підстави обов`язкового зупинення провадження у справі так і випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження у справі. Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 236 КАС України є вичерпним.

Пунктом 5 частини першої статті 236 КАСУ визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Як було встановлено Третім апеляційним адміністративним судом, відповідно до довідки відповідач перебуває на військовій службі по мобілізації. Із витягу до наказу вбачається, що відповідача призначено на посаду головного сержанта - командира першого відділення першого взводу роти охорони.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабміну від 23.02.2022 №154 ТЦК є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Статтею 3 Закону «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів АРК та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил ЗСУ, командувачі видів та окремих родів військ (сил) ЗСУ, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин ЗСУ та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

За приписами статей 1 та 8 Закону України «Про Збройні Сили України» №1934-XII Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Безпосереднє військове керівництво - діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Збройних Сил України, їх технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ їх застосування, а також управління ними.

Комплектування ж ЗСУ визначається статтею 5 Закону про ЗСУ, відповідно до частини першої якої особовий склад ЗСУ складається з військовослужбовців і працівників ЗСУ.

Згідно зі статтею 2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ч. 3 статті 2 цього Закону визначено, що громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Початок, призупинення і закінчення проходження військової служби визначено статтею 24 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу».

Конструкція пункту 5 частини першої статті 236 КАС України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

При цьому, вказана вище норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан. За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.

Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 5 ч. 1 статті 236 КАСУ може бути застосована судами при вирішенні питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення АТО.

Відповідач перебуває на військовій службі по мобілізації і у зв`язку з поставленими перед ним завданнями на даний час не має можливості з об`єктивних причин виконувати та дотримуватись процесуальних прав та обов`язків, в тому числі брати участь в судовому засіданні, в той час як в межах розгляду цієї справи з метою повного з`ясування всіх обставин справи, в тому числі з метою надання пояснень у справі, необхідною умовою є його особиста участь.

Колегія суддів Верховного Суду при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на конструкцію норми п. 5 ч. 1 ст. 236 КАСУ, яка носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок, а не право зупинити провадження у випадку перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Таким чином, обставини, на які послався суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про зупинення провадження свідчать про наявність достатніх підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені п. 5 ч. 1 ст. 236 КАСУ.

Отже, підстави для скасування чи зміни ухвали Третього апеляційного адміністративного суду відсутні, і Верховний Суд залишив її без змін.

Автор: Наталя Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.