Смертельне ДТП через неналежну якість доріг: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 14 серпня 2018 року та додаткову постанову Апеляційного суду Вінницької області від 03 вересня 2018 року.

Судом встановлено

В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») про відшкодування майнової і моральної шкоди, і з урахуванням змін та уточнень до позовної заяви в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 09 год. 00 хв. позивач керував автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись автодорогою Вінниця Житомир в Калинівському районі Вінницької області в напрямку м. Житомир із середньою швидкістю 70 км/год і потрапив в ДТП зіткнувшись із автомобілем «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2 , що стояв на узбіччі.

В результаті скоєного ДТП загинула мати позивача - ОСОБА_2 , пошкоджено автомобіль «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль «ГАЗ 3302», державний номерний знак НОМЕР_2 .

Виною у вчиненні ДТП стала бездіяльність відповідачів, яка призвела до поганого стану автодороги, а саме не була усунута ожеледиця та неправильна вигнутість автодороги.

Крім того, позивач зазначає, що з вини відповідачів йому завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних хвилюваннях, пов`язаних із втратою матері.

З огляду на викладене, позивач остаточно просив суд: стягнути з відповідача на його користь 345 616,50 грн майнової шкоди та 200 000 грн моральної шкоди (том 1, а.с. 212).

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 345 616,50 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. В задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що вини позивача у скоєнні ДТП немає, а невиконання ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» своїх обов`язків перебуває у причинному зв`язку з настанням вказаного пошкодження автомобіля позивачем внаслідок його заїжджання на узбіччя, тому вказані збитки, з огляду на вказані положення Закону України «Про дорожній рух» та умови договору, мають бути відшкодовані саме даною юридичною особою.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 14 серпня 2018 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2017 року скасовано та постановлено нове, яким позов ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області, Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про відшкодування майнової і моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 345 616,50 грн та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позовних вимог частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вини позивача у скоєнні ДТП немає, а ДТП настала внаслідок невиконання Службою автомобільних доріг у Вінницькій області своїх прямих обов`язків з утримання в належному стані, безпечному для руху автомобільної дороги. Службою, не виконано вимоги пунктом 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ від 30 березня 1994р. №198, в тому числі, щодо контролювання експлуатаційного стану усіх елементів дорожнього об`єкту та усунення виявлених пошкоджень, щодо вирішення питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів за несприятливих погодно-кліматичних умов, оскільки було встановлено наявність ожеледиці.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 03 вересня 2018 року ухвалено додаткове рішення про розподіл судових витрат.

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Вінницькій області на користь Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» судові витрати, а саме 6000, 83 грн сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги та 22 320 грн вартість проведеної комплексної судової дорожньо -технічної та авто-технічної експертизи.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржуючи рішення суду апеляційної інстанції, Служба автомобільних доріг у Вінницькій області посилалась на те, що суд апеляційної інстанції неправильно визначився чиї дії чи бездіяльність призвели до ДТП та хто має нести цивільно-правову відповідальність за спричинені наслідки - Служба автомобільних доріг у Вінницькій області чи ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Суди встановили, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП відсутня, а одночасна наявність на дорозі ожеледиці та невідповідностей геометричних елементів горизонтальної кривої автомобільної дороги ДБН і ДСТУ, призвело до ДТП.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» у редакції Закону, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до статі 10 Закону України «Про автомобільні дороги» у редакції Закону, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України (правонаступником якої відповідно до Указу Президента України № 456/2011 «Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України» є Державне агентство автомобільних доріг України), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.

Згідно статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» у тій же редакції Закону, органом управління є орган, призначений для управління автомобільними дорогами (вулицями), забезпечення їх функціонування, розвитку та фінансування.

Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державне агентство автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, який має свої органи управління на місцях.

Відповідно до організаційної структури Державного агентства автомобільних доріг України органом управління автомобільними дорогами у Вінницькій області є Служба автомобільних доріг у Вінницькій області.

Пунктом 1.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Вінницькій області (далі - Положення) передбачено, що така є державною організацією, яка належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України.

Відповідно до пункту 2.1 Положення метою діяльності служби є організація утримання в належному технічному стані та розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та штучних споруд, створення умов для безперервного та безпечного руху транспорту на них, задоволення потреб народного господарства та населення України в удосконаленні і раціональному розвитку дорожньої інфраструктури, що обслуговується.

Згідно із пунктом 3.2 Положення служба зобов`язана організовувати належне утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування, що обліковуються на її балансі, та підтримувати безпечні та безперебійні умови руху на них.

Положеннями статей 11, 13 Закону України «Про автомобільні дороги» у редакції Закону, чинній на час дорожньо-транспортної пригоди, визначено основні обов`язки та відповідальність цього органу за стан автомобільних доріг, якість робіт з ремонту та утримання автомобільних доріг.

Таким чином, Служба автомобільних доріг у Вінницькій області є підприємством, на яке державою покладено обов`язок утримувати у належному стані та ремонтувати автомобільні дороги у Вінницькій області, у тому числі і автодорогу Вінниця-Житомир в Калинівському районі Вінницької області.

Уклавши договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти на виконання послуг з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування у Вінницькій області від 19 серпня 2014 року з ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Вінницькій області зобов`язана була , як замовник робіт з поточного ремонту доріг у Вінницькій області, контролювати та перевіряти якість роботи підрядника.

Таким чином, Служба автомобільних доріг у Вінницькій області несе відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг у Вінницькій області.

\Окрім того, перебуваючи у договірних відносинах з ДП «Вінницький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Вінницькій області не позбавлена можливості захистити своє порушене право, як замовника послуг, спричинене їх неякісним виконанням.

Вказаний висновок відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року справа № 192/2529/16-ц (провадження № 61-27659св18), а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2019 року у справі № 335/8271/16-ц (провадження №61-32626св18).

Разом з тим, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2019 року справа № 369/4095/16-ц (провадження № 61-27894св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року у справі № 137/1428/16-ц (провадження №61-29121св18), прийнятих за наслідками розгляду справ з аналогічних правовідносин з посиланням на укладений між Службою автомобільних доріг у відповідній області та підрядником Дочірнім підприємством певного облавтодору тощо, договору на виконання послуг з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування у відповідній області, колегія суддів дійшла висновку, що відповідальність за неналежний стан автодороги та неналежне виконання своїх обов`язків, що призвело до ДТП має покладатись на Державне підприємство.

Зазначене свідчить про існування різного підходу між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо розуміння та тлумачення належного відповідача по даному роду категорії справ, зокрема хто несе обов`язок відновити порушене право та відшкодувати шкоду учаснику дорожнього руху, спричинене неналежною якістю автодоріг.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішення цих правових питань з урахуванням наведеної правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах викликає необхідність формування єдиної правозастосовної практики, що підлягає вирішенню Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного суду.

З огляду на зазначене, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду приходить до висновку що Служба автомобільних доріг у Вінницькій області несе відповідальність перед учасниками дорожнього руху за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг у Вінницькій області, а тому вважає, що є підстави для відходу від позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 02 вересня 2019 року справа № 369/4095/16-ц (провадження № 61-27894св18), та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2019 року у справі № 137/1428/16-ц (провадження №61-29121св18), у зв`язку з чим справа підлягає передачі на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала КЦС ВС від 03.06.2020 № 127/18036/15-ц (61-44376св18) доступна за посиланням. 

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд оприлюднив черговий огляд практики КЦС за травень 2020 рік.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.