Суд встановив, у якому випадку анулювання реєстрації платника ПДВ є протиправним

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції, в  якому просив визнати нечинним та скасувати рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов`язання поновити реєстрацію платника ПДВ з дня анулювання. В обґрунтуванні позову зазначено, що податковий орган не вжив усіх необхідних заходів для встановлення місцезнаходження позивача, передбачених Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 р. № 336.

Постановою адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов був задоволений. При цьому суди погодились з аргументами позивача, зазначивши, що обставини, які зумовлюють анулювання реєстрації платника податку на підставі положень підпункту «ж» п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, відсутні.

Правова позиція Верховного Суду

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Як було встановлено судами, анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ на підставі пп. «ж» п. 184.1 ст. 184 ПК України було зумовлено наявністю відповідного запису в ЄДР про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу. Підставою для внесення державним реєстратором такого запису слугувало повернення рекомендованого листа, надісланого реєстратором юридичній особі відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 19 Закону №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.

Разом з тим процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору контролюючим органом повідомлення встановленого зразка передбачена Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588.

Відповідно до п. 12.4 зазначеного Порядку щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з`ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з`ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

В силу приписів пункту 12.5 цього ж Порядку, якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених ч. 12 ст. 19 вказаного Закону №755-IV.

Отже, за відсутності доказів виконання відповідачем всіх дій, передбачених процедурою встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків, а саме доказів направлення запиту до підрозділу податкової міліції та вжиття ним необхідних заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи - Товариства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що обставини, з якими норма підпункту «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України пов`язує можливість анулювання реєстрації платника ПДВ, відсутні.

Із повним текстом постанови Верховного Суду від 03.04.2020 р. у справі № 826/3221/16 можна ознайомитися за посиланням.