У яких випадках конфіскація автомобіля є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном

При застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, а й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар». Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду при розгляді справи № 748/1457/19, інформує пресслужба Верховного Суду.

Питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Верховний Суд наголосив, що спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння.

Відповідно до вироку районного суду дві особи за попередньою змовою приїхали на озеро на автомобілі, який належав одній із них (засудженому, який подав касаційну скаргу). Там вони без належного дозволу на вилов за допомогою шести завчасно заготовлених «зяберних» сіток, що належать до заборонених знарядь лову, а також гумового човна незаконно виловили цінні породи риби для особистих потреб у кількості 280 штук на суму 17 646 грн, завдавши своїми діями істотної шкоди державним інтересам.

Кожна з осіб була засуджена до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн), у власність держави конфісковано речові докази (човен, сітки, виловлену рибу). Було також ухвалено залишити у власності особи автомобіль, скасувати арешт на автомобіль у частині відчуження та розпорядження автомобілем.

Апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині вирішення долі речових доказів, ухвалив конфіскувати в дохід держави речовий доказ – автомобіль, який належить на праві власності засудженому. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі засуджений, зокрема, вказав на те, що суд апеляційної інстанції прийняв незаконне рішення про конфіскацію автомобіля.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при вирішенні питання про долю речових доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення автомобіля ВАЗ-21099 його власнику, посилаючись на те, що даний автомобіль не був знаряддям вчинення злочину, оскільки не використовувався для виконання об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 249 КК, тому в даному випадку спеціальній конфіскації не підлягає. З таким висновком погоджується і колегія суддів касаційного суду.

Крім того, санкцією ч. 1 ст. 249 КК передбачено покарання за вчинення цього злочину у вигляді штрафу від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років.

Водночас ККС ВС наголосив, що згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.

ККС ВС частково задовольнив касаційну скаргу засудженого, змінив вирок апеляційного суду в частині вирішення питання про долю речового доказу, повернувши автомобіль власнику.

Раніше ми розповідали, що інформація щодо комплектації автомобіля може підтвердити відсутність факту порушення ПДР: КАС ВС.

Також ми повідомляли, коли накладення штрафу на водія за відсутності адвоката є незаконним: позиція КАС ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.