Відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП через вибоїни на дорозі: позиція Верховного Суду

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду висловився щодо стягнення шкоди, спричиненої ДТП внаслідок вибоїни на проїзній частині дороги, яка створювала небезпеку для руху автотранспорту з огляду на відсутність попереджувальних знаків (660/29/16-ц ).

Обставини справи

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Служби автомобільних доріг у Херсонській області, третя особа - Державне підприємство «Херсонський облавтодор» (далі - ДП «Херсонський облавтодор») про стягнення збитків у розмірі 232 723,67 грн та моральної шкоди у розмірі 90 000,00 грн, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позов мотивований тим, що 28 серпня 2015 року о 17 год. 00 хв., рухаючись на власному автомобілі марки Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 автомобільною дорогою Т-0403 (Мар`янське - Берислав) на 19 км + 900 м потрапив у ДТП шляхом виїзду на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «Сканія 380» з державним номером НОМЕР_2 , який буксирував причеп з державним номером НОМЕР_3 .

На місці ДТП складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП 2 № 219591, у якому зазначено, що позивач порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху і його дії було кваліфіковано за статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України (далі - КУпАП).

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року провадження щодо позивача у справі за вказаним ДТП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки внаслідок потрапляння колеса автомобіля позивача в яму, він втратив керування своїм авто та допустив зіткнення з автомобілем «Сканія 380», внаслідок чого було пошкоджено обидва автомобіля.

Згідно з наданою до протоколу про адміністративне правопорушення схемою з місця ДТП на 19 км + 900 м дороги Т-04-03, яка шириною 7,5 м, зафіксовано пошкодження автомобільної дороги у вигляді чотирьох вибоїн, одна з яких на полосі руху саме його автомобіля мала розміри довжиною 2,7 м, шириною 3,7 м і глибиною 8 см.

Зазначені обставини свідчать про недотримання Службою автомобільних доріг у Херсонській області чинних норм і стандартів щодо утримання автомобільних доріг загального користування.

Внаслідок зазначеної ДТП автомобіль позивача отримав значні механічні пошкодження. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 22 вересня 2015 року № 237, підготовленого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , сума матеріального збитку, завданого автомобілю позивача станом на 22 вересня 2015 року складає 231 973,67 грн, а сума проведеного експертного дослідження - 750,00 грн, тому загальна сума завданої йому майнової шкоди складала 232 723,67 грн.

Автомобіль позивача внаслідок ДТП перетворився на металобрухт, його неможливо відремонтувати. Протягом тривалого часу позивач перебуває у пригніченому стані, від чого страждає не лише він, а і його родина, що призвело до розладу стосунків у сім`ї. У день ДТП позивач разом з братом і сином їхали на заздалегідь запланований відпочинок на морі, однак в результаті вказаних подій вони були його позбавлені. Окрім того, його син переніс важкий психологічний стрес і до теперішнього часу боїться їздити в автомобілях. Також, свій автомобіль позивач використовував у професійній діяльності, яка вимагала швидкого пересування, однак, на даний час він позбавлений такої можливості, наслідком чого є погіршення його фінансового становища, що відобразилося на його психологічному стані.

Рішенням Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто із Служби автомобільних доріг у Херсонській області на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 232 723,67 грн і судові витрати у розмірі 2 327,24 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Служби автомобільних доріг у Херсонській області 90 000,00 грн моральної шкоди, судового збору у розмірі 1378,00 грн - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що постановами суду в справі про адміністративне правопорушення встановлено, що причиною ДТП за участю ОСОБА_1 стала велика вибоїна на проїзній частині дороги, яка створювала небезпеку для руху автотранспорту і з огляду на відсутність попереджувальних знаків про вибоїни, відповідальність водія ОСОБА_1 за порушення пункту 13-1 Правил дорожнього руху відсутня. Служба автомобільних доріг у Херсонській області, за завданням якої згідно з договору підряду ДП «Херсонський облавтодор» мало здійснювати поточний ремонт та експлуатаційне утримання ділянки автомобільної дороги, де сталася ДТП, є відповідальною за заподіяну шкоду позивачеві. Cума матеріальних збитків у розмірі 232 723,67 грн підтверджується висновком експертного дослідження, а відповідач цю суму не спростував. Сторонами клопотань про призначення судової експертизи щодо обґрунтування матеріальних збитків заявлено не було.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 листопада 2019 року апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Херсонській області задоволено частково, рішення Нововоронцовського районного суду Херсонської області від 15 травня 2019 року змінено, зменшено стягнутий із Служби автомобільних доріг у Херсонській області на користь ОСОБА_1 розмір майнової шкоди до 218 719,67 грн і судовий збір до 1 294,77 грн. У решті рішення суду залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не погодився з визнанням транспортного засобу фізично знищеним і залишив пошкоджений автомобіль у себе, тому необхідно покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу майнову шкоду у розмірі, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 22 вересня 2015 року № 237 та додатку до нього від 31 жовтня 2019 року № 1099 ринкова вартість автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 , станом на 22 вересня 2015 року складала 231 973,67 грн, а утилізаційна вартість - 14 004,00 грн, тому розмір майнової шкоди становить 217 969,67 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду в адміністративній справі, на яку суд послався, як на доказ вини Служби автомобільних доріг у Херсонській області у заподіянні шкоди не має преюдиційного значення, оскільки Служба автомобільних доріг у Херсонській області участі у цій справі не приймала, підлягають відхиленню, оскільки даним судовим рішенням встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у порушенні Правил дорожнього руху та обставини, що стали причиною ДТП - неналежний стан дорожнього покриття наявність великих за розміром вибоїн і відсутність дорожніх попереджувальних знаків.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що, приймаючи до уваги та за основу визначення розміру завданих збитків висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 22 вересня 2015 року № 237, суд не врахував, що цей доказ не є допустимим у справі, оскільки отриманий з порушенням пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, в проведенні дослідження транспортного засобу брали участь позивач та оцінювач, в порушення вимог пункту 8.2., а вартість матеріального збитку проведена в цінах станом на момент проведення дослідження, є безпідставними.

Заперечуючи проти висновків автотоварознавчого дослідження, наданого позивачем на підтвердження своїх вимог щодо розміру заподіяних йому збитків внаслідок ДТП, відповідач не надав на його спростування іншого доказу, за час розгляду справи в суді першої інстанції - 3 роки 4 місяці, не клопотав про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Вказане експертне дослідження проводилося менш, ніж через місяць після ДТП, і на час його проведення ще не було визначено відповідача і третіх осіб, які мали бути залучені до його проведення та огляду автомобіля.

Позивач, натомість, надав суду висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 22 вересня 2015 року № 237, проведеного спеціалістом Хажанець М. І., який має сертифікат від 30 липня 2015 року № 602/15, дійсний до 2018 року, виданий Фондом державного майна України, має кваліфікацію судового експерта (свідоцтво від 09 червня 2006 року № 234, видане Міністерством юстиції України) і стаж роботи експертом товарознавчих досліджень з 1996 року.

Доводи апеляційної скарги про ненаправлення судом ухвал про проведення судових засідань у режимі відеоконференції до Херсонського міського суду та розгляд справи у відсутність представника Служби автомобільних доріг у Херсонській області, що вплинуло на незаконність ухваленого судового рішення, підлягають відхиленню, оскільки справа в провадженні суду перебувала майже три з половиною роки (з 22 січня 2016 року по 15 травня 2019 року) і відповідач мав можливість ефективно використовувати надані йому процесуальним законом права. Натомість, у сім судових засідань представник відповідача не з`явився, в чотири з яких, ним було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю. Всі заяви відповідача про призначення справи до розгляду в режимі відеоконференції були судом задоволені, а відповідні ухвали спрямовані до суду, якому доручено організацію судових засідань в режимі відеоконференції.

В останнє судове засідання у справі - 15 травня 2019 року, представник відповідача та інші учасники справи не з`явилися, були належним чином повідомлені про місце і час розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, заяв від відповідача і його представника про відкладення розгляду справи чи призначення судового засідання в режимі відеоконференції до суду не надходило, тому суд, відповідно до ЦПК України, розглянув справу у відсутності представника відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновки суду не спростовують і підлягають відхиленню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції позбавив відповідача можливості взяти участь у судових засіданнях, призначених на 24 квітня 2019 року та 15 травня 2019 року, у режимі відеоконференції не підтверджуються матеріалами справи.

Ухвалою від 11 квітня 2019 року суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про проведення підготовчого судового засідання 24 квітня 2018 року у режимі відеоконференції.

Така ухвала була направлена та доставлена Херсонському міському суду Херсонської області 18 квітня 2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення.

Про судове засідання, призначене на 15 травня 2019 року, відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки. У матеріалах справи відсутня заява відповідача про участь у цьому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Аргументи касаційної скарги про доведеність висновком автотехнічної експертизи факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, що призвело до ДТП і заподіяння шкоди транспортному засобу позивача, спростовуються встановленими у справі обставинами та змістом зазначеного висновку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відшкодування завданої майнової шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх зазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. На позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди.

Суд першої інстанції на підставі оцінки наявних у справі доказів, зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність повного складу цивільного правопорушення з боку відповідача, а саме: 1) неправомірність поведінки особи (наявність вибоїн і відсутність попереджувальних знаків про перешкоду на проїзній частині дороги, які пов`язані з бездіяльністю працівників Служби автомобільних доріг у Херсонській області, на яких державою покладений обов`язок щодо утримання автомобільних доріг в належному стані); 2) наявність шкоди (механічні пошкодження внаслідок ДТП та понесені витрати на відновлення належного позивачу транспортного засобу); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою (наявність вибоїн та відсутність попереджувальних знаків про перешкоду на проїзній частині дороги, що стало причиною ДТП та завдання шкоди майну позивача); 4) вина (утримання автомобільних доріг у неналежному стані та тривале зволікання з ремонтом дорожнього полотна відповідачем на ділянці дороги, де сталось ДТП).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, у питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У постановах Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2015 року та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2015 року у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності № 182/7000/15-п зазначено, що причиною ДТП за участю водія ОСОБА_1 стала велика вибоїна на проїзній частині дороги, яка була значною перешкодою і створювала небезпеку для руху автотранспорту, однак попереджувальні знаки за пунктами 1.12 або 1.39 Правил дорожнього руху перед вибоїною були відсутні, що виключає відповідальність водія за порушення пункту 13.1 Правил дорожнього руху, оскільки його дії не перебували у безпосередньому причинному зв`язку з наслідками, що настали.

Зміст висновку експерта Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 17-945, складеного 16 травня 2018 року, також не свідчить про вину позивача у завданій шкоді, оскільки експерт дійшов висновку про те, що у всіх варіантах розвитку дорожньо-транспортної ситуації, викладених у матеріалах справи, неможливо відповісти на питання про: технічну можливість у водія Mitsubishi Lancer попередити ДТП; невідповідність дій водія пунктам 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, наявність (відсутність) причинного зв`язку між діями водія автомобіля Mitsubishi Lancer і настанням ДТП; технічну спроможність версії водія автомобіля Mitsubishi Lancer про умови, за яких відбулося ДТП.

Доводи касаційної скарги про встановлення судами розміру шкоди, завданої позивачу, допустимими доказами, спростовуються матеріалами справи.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу майнової шкоди, суд апеляційної інстанції правильно послався на висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 22 вересня 2015 року № 237 та додаток до нього від 31 жовтня 2019 року № 1099, відповідно до яких ринкова вартість автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1 , станом на 22 вересня 2015 року складала 231 973,67 грн, а утилізаційна вартість - 14 004,00 грн, тому розмір майнової шкоди становить 217 969,67 грн.

Зазначена шкода була визначена з урахуванням того факту, що транспортний засіб позивача є фізично знищеним.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом апеляційної інстанції надана належна правова оцінка доводам відповідача щодо недопустимості висновку автотоварознавчого дослідження, які були обґрунтовано відхилені, а також правильно враховано результати автотоварознавчого дослідження щодо вартості залишків автомобіля після ДТП, оскільки такі залишки не передавалися відповідачу, з якого стягнута вартість автомобіля, що залишилося поза увагою суду першої інстанції.

Посилання відповідача на порушення судом апеляційної інстанції норм цивільного процесуального права на свідчать про незаконність оскаржуваного судового рішення, а тому відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України вони не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Судом апеляційної інстанції також надана належна правова оцінка з посиланням на докази та наведені мотиви щодо відхилення доводів відповідача про відсутність доказів ушкоджень автомобіля позивача після ДТП.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи може водій нести повну матеріальну відповідальність. 

Також ми писали про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.