ВС висловився щодо безспірності зарахування зустрічних однорідних вимог

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов’язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Про це зазначив Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/11116/19.

ДП «Енергоринок» звернулося до господарського суду з позовом до ДП «НАЕК «Енергоатом» про визнання недійсним одностороннього правочину та просило визнати недійсною заяву від відповідача про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Господарський суд позов задовольнив. Постановою апеляційного господарського суду рішення скасовано, у позові відмовлено.

Колегія суддів об’єднаної палати КГС ВС залишила постанову апеляційного господарського суду без змін та зазначила таке.

Згідно із частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення закріплені у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін. Відповідно до частини п’ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Спірна заява ДП "НАЕК «Енергоатом» про зарахування зустрічних однорідних вимог надіслана ДП «Енергоринок», за своєю правовою природою є одностороннім правочином, спрямованим на припинення взаємних грошових зобов’язань сторін у справі.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов’язань: в одному — одна сторона є кредитором, а інша — боржником, а в другому — навпаки (боржник у першому зобов’язанні кредитором у другому).

Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов’язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) — лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов’язання. У такому випадку зобов’язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей).

При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог.

Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема, статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог. ОП КГС ВС зазначила, що у постановах від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17, від 24.06.2019 у справі № 910/12026/18, від 23.07.2019 у справі № 904/1299/18, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 26.05.2020 у справі № 910/7807/19, від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, від 14.07.2020 у справі № 910/10471/19, від 19.08.2020 у справі № 911/2560/19, від 25.08.2020 у справі № б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі № 904/2215/19, від 12.11.2020 у справі № 904/3173/19, від 25.11.2020 у справі № 904/1806/19 КГС ВС дійшов такого висновку: «Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку».

Існування на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов’язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення. Оскільки ДП «Енергоринок» у встановленому законом порядку не спростував того, що сума заборгованості кожної зі сторін за Договором на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у спірній заяві про припинення зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, ОП КГС вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безспірність заборгованості. Ураховуючи викладене, постановою ОП КГС ВС залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду.

Раніше КГС ВС зазначив у рішенні, що приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» поширюються на окремі категорії позивачів.

Крім того, Верховний Суд висловився про використання підробленого документа.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.