Гонорар адвоката: Велика Палата ВС визначила важливі аспекти щодо виплати

12:32, 9 августа 2021
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Гонорар адвоката: Велика Палата ВС визначила важливі аспекти щодо виплати
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 910/12876/19.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

Частина друга та третя статті 126 ГПК України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п’ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

У зазначеній справі відповідач в суді першої інстанції в порядку частини першої статті 124 ГПК України подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи, надавши на підтвердження, зокрема, Договір, за умовами якого вартість правової допомоги Адвокатського об’єднання визначається, виходячи з погодинної тарифної ставки працівників Адвокатського об’єднання, наведеної в додатку № 1 до цього Договору, на основі фактично витраченого часу на надання правової допомоги клієнту, що підтверджується протоколом наданих послуг. Протокол наданих послуг обов’язково повинен містити таку інформацію: найменування клієнта, реквізити Договору та замовлення, завдання клієнта, період надання послуг, їх детальний перелік та зміст, кількісний та посадовий склад виконавців, кількість часу, витраченого кожним з виконавців на надання послуг, виражену погодинно, розмір тарифної ставки виконавців, її гривневий еквівалент, загальну кількість годин надання послуг та загальну вартість послуг (пункт 4.2.1 Договору).

Відповідачу надавались послуги поетапно в судах різних інстанцій працівниками Адвокатського об’єднання відповідно до вартості погодинної тарифної ставки та кількості часу, витраченого на надання правничої допомоги відповідно до умов Договору.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії»(Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що  розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п’ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п’ята статті 126 ГПК України).

Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем обставин відсутні.

Також позивач не спростував обґрунтованості наведеного відповідачем в акті надання послуг складу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Що ж до заявленого у судовому засіданні клопотання позивача, то за приписами частини дев’ятої статті 129 ГПК України у випадку зловживання процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Як уже зазначалось, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 1 червня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Інновер Україна» задовольнила частково, а саме в частині стягнення 655 067,87 грн, здійснивши при цьому розподіл судових витрат у частині судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог; жодних клопотань про застосування приписів частини дев’ятої статті 129 ГПК України з огляду на неправомірні дії сторони, позивач при цьому до суду касаційної інстанції до судового засідання та у судовому засіданні 1 червня 2021 року не заявляв.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 29 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 вересня 2020 року, позовні вимоги позивача задоволено частково, позивачу відмовлено у його вимогах до відповідача про повернення суми - 2 193 860,43 грн авансового платежу.

Такі обставини спростовують доводи позивача про те, що спір у цій справі було ініційовано ним саме внаслідок неправомірних дій іншої сторони; ці висновки судів попередніх інстанцій не оскаржувалися позивачем, тож у клопотанні позивача про застосування частини дев’ятої статті 129 ГПК України слід відмовити.

Отже, ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вимоги ТОВ про відшкодування витрат є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Вказані висновки відповідають правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов’язаних з оплатою професійної правничої допомоги в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

Також ми розповідали, за яких умов можливе застосування принципу мовчазної згоди.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Telegram канал Sud.ua
Ответственности за нарушение правил военного учета не избежать – эфир на Право ТВ
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Олександр Карташов
    Олександр Карташов
    суддя Луганського апеляційного суду
  • Тетяна Стрелець
    Тетяна Стрелець
    суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді
  • Олена Фаріонова
    Олена Фаріонова
    заступник голови Миколаївського апеляційного суду