Суд отказал несовершеннолетней в выдаче судебного приказа о взыскании алиментов с отца

Рівненський апеляційний суд відмовив неповнолітній у видачі судового наказу про стягнення аліментів з батька.

Оскільки заявниця у даному випадку зобов’язана довести суду факт неналежного виконання батьком, який не позбавлений батьківських прав і зареєстрований з донькою за одною адресою, батьківських обов’язків щодо її утримання. Таке право заявниця може реалізувати в порядку позовного провадження, повідомляє пресслужба суду. 

Місцевий суд своєю ухвалою відмовив 14-річній заявниці у видачі судового наказу про стягнення з батька аліментів на її утримання.

Таке рішення суд мотивував тим, що за змістом п. 2 ч. 1 ст. 165 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подала особа, яка не має процесуальної дієздатності.

Заявниця оскаржила ухвалу суду першої інстанції до Рівненського апеляційного суду. В апеляційній скарзі вона наполягала на її скасуванні та видачі судового наказу про стягнення з боржника на її користь аліментів у розмірі ¼ частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини певного віку, починаючи з дня подання заяви про видачу судового наказу і до досягнення нею повноліття.

Суд апеляційної інстанції відмовив заявниці у задоволенні апеляційної скарги й роз’яснив як скористатися правом та зобов’язати боржника виконувати батьківські обов’язки щодо її утримання.

Із матеріалів справи відомо, що мама заявниці померла і вона проживає з бабусею.

Відповідного до чинного законодавства, дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї. Зокрема, це передбачено ч. 2 ст. 152 Сімейного кодексу України.

Згідно з положеннями ч. 4 цієї ж статті, оскільки заявниця досягла 14-річного віку, вона має право звертатися безпосередньо до суду для захисту від неналежного виконання батьком своїх обов’язків щодо неї, а ч. 2 ст. 47 Цивільного процесуального кодексу України наділяє її цивільною процесуальною дієздатністю у цих правовідносинах.

Разом з тим, наказне провадження є самостійний і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, котрій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі поданих до заяви документів  видає судовий наказ, що є особливою формою судового рішення та видається лише за умови безспірності вимог.

Суд встановив, що сторони зареєстровані за одною адресою, а боржник не позбавлений батьківських прав щодо доньки.

З огляду на ці обставини, стягнення з нього аліментів на користь доньки у наказовому провадженні неможливе, оскільки в такому випадку заявниця зобов’язана довести суду факт неналежного виконання батьком батьківських обов’язків щодо її утримання. Таке право нею може бути реалізоване в порядку позовного провадження.

Зважаючи на всі ці обставини, суд попередньої інстанції правомірно відмовив заявниці у видачі судового наказу про стягнення з батька аліментів на її утримання, тому Рівненський апеляційний суд залишив оскаржувану ухвалу без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.