У Раді хочуть платити за «зайві дні» під вартою: з’явиться право на нові компенсації
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт № 15203, яким пропонується розширити право осіб на відшкодування моральної шкоди у випадках неправильної кваліфікації кримінального правопорушення та надмірного тримання під вартою. Автором документу виступає народний депутат Валерій Гнатенко.
Документ стосується внесення змін до статті 1176 Цивільного кодексу України та спрямований на приведення національного законодавства у відповідність до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також до практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду.
Як зазначається в пояснювальній записці, відповідно до частини другої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції, законів, міжнародних договорів, згода на обовʼязковість яких надана Верховною Радою.
До того, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Водночас пунктом 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Також пунктом 3 статті 5 Конвенції встановлено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.
Пункт 5 статті 5 Конвенції гарантує, що кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням цієї статті, має забезпечене правовою санкцією право на відшкодування. При цьому згідно з практикою Європейського суду з прав людини для визнання ним арешту або тримання під вартою таким, що здійснене всупереч статті 5 Конвенції, та призначення відповідного відшкодування не вимагається визнання незаконним такого арешту або тримання під вартою на національному рівні.
Окремо автор підкреслює, що відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Шульгін проти України», Суд визнав, що мало місце порушення пункту 5 статті 5 Конвенції у зв`язку з відмовою національними судами у присудженні заявнику компенсації за незаконне позбавлення його свободи протягом двох років. Підставою для звернення заявника до національних судів з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,завданої незаконними діями органів прокуратури та суду, стало рішення Верховного Суду, яким було частково скасовано вирок щодо заявника, що мало наслідком зменшення строку його покарання на більш як два роки. При цьому на час постановлення цього рішення заявник уже відбув призначене йому раніше покарання.
У рішеннях національних судів вказано, що засудження заявника було визнано лише частково, а не в повному обсязі, тоді як національне законодавство передбачало, що скасування вироку як незаконного є підставою для отримання відповідної компенсації.
Здійснюючи оцінку рішень національних судів у цій справі ЄСПЛ визнав застосований ними підхід надмірно формальним, а спосіб, у який національні суди витлумачили та застосували національне законодавство щодо права особи на відшкодування шкоди, завданої незаконним засудженням, таким, що не відповідав вимогам пункту 5 статті 5 Конвенції.
Також у документі наведено правову позицію Верховного Суду з постанови від 15 жовтня 2025 року справа № 216/5629/23, відповідно до якої особа має право на компенсацію моральної шкоди у разі надмірного тримання під вартою, спричиненого неправильною кваліфікацією кримінального правопорушення, навіть якщо згодом вона була перекваліфікована на менш тяжку статтю.
Які зміни пропонують
Законопроєкт пропонує прямо закріпити у Цивільному кодексі норму, згідно з якою право на відшкодування шкоди виникає з моменту фактичного перебування під вартою понад строк, визначений остаточним судовим рішенням.
У разі ухвалення закон набере чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Таким чином, документ пропонує статтю 1176 Цивільний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356) доповнити частиною третьою такого змісту:
«3. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі за надмірне тримання під вартою, що виникло внаслідок неправильної кваліфікації кримінального правопорушення органами досудового розслідування, прокуратури та суду виникає з моменту фактичного перебування під вартою понад строк покарання, визначений відповідно до встановленої правової кваліфікації кримінального правопорушення в остаточному судовому рішенні.»
У зв’язку з цим частини третю – сьому будуть вважати частинами четвертою – восьмою.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
