Військового виключили зі списків частини лише через рік після загибелі: чи має сім'я право на виплати — позиція ВС
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду розглянув спір між вдовою загиблого військовослужбовця та військовою частиною щодо права на отримання грошового забезпечення і додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів №168, за період після загибелі військовослужбовця до моменту його виключення зі списків особового складу. Суд також висловився щодо співвідношення правових режимів загибелі військовослужбовця, безвісної відсутності та виключення зі списків особового складу військової частини.
Фабула справи
Позивачка звернулася до суду після того, як військова частина відмовила їй у виплаті грошового забезпечення та додаткової винагороди її чоловіка за період з 1 квітня 2022 року по 17 липня 2023 року.
Чоловік позивачки проходив військову службу за мобілізацією у складі морської піхоти. Під час бойового зіткнення в Донецькій області він отримав поранення, несумісне з життям. Через бойову обстановку тіло військовослужбовця не вдалося евакуювати. Згодом у військовій частині було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт, що підтвердив факт його смерті. Пізніше дружина отримала офіційне сповіщення про загибель чоловіка та звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті.
Рішенням районного суду було встановлено факт смерті військовослужбовця у день його загибелі. На підставі цього рішення орган державної реєстрації актів цивільного стану видав свідоцтво про смерть. Водночас наказ про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини було видано лише через значний час після загибелі.
Позивачка вважала, що оскільки рішення суду про встановлення факту смерті було ухвалено лише у березні 2023 року, а зі списків особового складу військовослужбовця виключили у липні 2023 року, то до цієї дати військова частина повинна була продовжувати нарахування грошового забезпечення та додаткової винагороди. Саме тому вона просила визнати протиправною відмову у виплаті таких коштів та зобов'язати військову частину змінити наказ щодо періоду проведення виплат.
Рішення судів попередніх інстанцій
Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову. Суд дійшов висновку, що підстав для нарахування грошового забезпечення після загибелі військовослужбовця не було, оскільки він не перебував у статусі особи, зниклої безвісти.
П’ятий апеляційний адміністративний суд частково задовольнив позов. Апеляційний суд виходив із того, що до моменту складання акта про настання смерті військова частина повинна була нараховувати грошове забезпечення та додаткову винагороду. У зв’язку з цим суд визнав протиправною відмову у виплаті коштів за період з 1 квітня 2022 року по 1 липня 2022 року та зобов’язав військову частину внести відповідні зміни до наказу про виплату. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням, позивачка подала касаційну скаргу, наполягаючи, що виплати повинні здійснюватися до моменту встановлення факту смерті судовим рішенням або до виключення військовослужбовця зі списків особового складу.
Правова позиція Верховного Суду
Верховний Суд наголосив, що законодавство розмежовує різні правові режими: смерть або загибель військовослужбовця, безвісну відсутність, оголошення особи померлою, встановлення факту смерті у певний час, державну реєстрацію смерті та кадрове виключення зі списків особового складу військової частини.
Суд зазначив, що необхідно відрізняти правовий режим виплати належного, але не отриманого військовослужбовцем грошового забезпечення у разі його загибелі від механізму виплати грошового забезпечення членам сім’ї військовослужбовця, який перебуває у полоні, є інтернованим або зник безвісти. У разі встановленої смерті членам сім’ї виплачується лише те грошове забезпечення, право на яке виникло до дня смерті чи загибелі військовослужбовця. Натомість Порядок №884 застосовується лише у випадках полону, інтернування або безвісної відсутності.
Верховний Суд звернув увагу, що у цій справі на момент розгляду спору вже існувало судове рішення, яким було встановлено факт смерті військовослужбовця саме у день його загибелі. На підставі цього рішення була проведена державна реєстрація смерті та видано відповідне свідоцтво. Тому адміністративний суд мав справу не з невизначеністю щодо долі військовослужбовця, а з юридично встановленим фактом смерті.
Суд окремо підкреслив, що відомості про військовослужбовця не були внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а питання правомірності невнесення таких відомостей не було предметом розгляду у цій справі. За таких умов ретроспективне застосування режиму безвісної відсутності до спірного періоду є неможливим.
Верховний Суд також зазначив, що дата видання наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу має лише кадрово-обліковий характер і не впливає на дату смерті, не продовжує проходження військової служби після смерті та не створює самостійної підстави для нарахування грошового забезпечення після загибелі.
Аналогічно дата складання акта про настання смерті не може самостійно визначати період, за який здійснюються виплати. Якщо судовим рішенням встановлено конкретну дату смерті, саме цей юридичний факт має визначальне значення для вирішення спору.
ВС у справі № 400/14430/23 дійшов висновку, що після встановлення факту смерті військовослужбовця у день його загибелі відсутні правові підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення і додаткової винагороди за період після цієї дати як за особу, яка перебувала у статусі зниклої безвісти.
При цьому Верховний Суд зауважив, що загалом законодавство про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, має застосовуватися як гарантія захисту прав сімей військовослужбовців у випадках, коли смерть не встановлена та доля особи залишається невизначеною. Однак у цій справі такі гарантії не можуть застосовуватися ретроспективно після встановлення судом факту смерті у конкретну дату.
З огляду на межі касаційного перегляду Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду — без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
