Верховна Рада ухвалила зміни до Сімейного кодексу, Цивільного кодексу, ЦПК і закону про прокуратуру в частині захисту прав дитини

28 липня Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань захисту прав дітей у зв’язку з утворенням Державної служби України у справах дітей» (законопроект 7087).

Законом внесено зміни до Сімейного кодексу, Цивільного кодексу, Цивільного процесуального кодексу, законів України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про прокуратуру», «Про військово-цивільні адміністрації».

Так, частина повноважень в сфері усиновлення та захисту прав дітей перейшла до органів місцевого самоврядування.

Законом встановлено, що органами опіки та піклування є районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, селищних, сільських рад та передбачено, що сільський, селищний, міський голова очолює орган опіки та піклування.

Проектом вносяться зміни до частини четвертої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, якими передбачено розгляд справ про усиновлення судом без залучення присяжних.

Стаття 312 ЦПК України доповнена новою частиною четвертою, відповідно до якої підготовка справи до розгляду проводиться в строки не більше п’яти днів з дня відкриття провадження у справі, про що суд постановляє відповідну ухвалу, водночас підготовче засідання у справах про усиновлення не проводиться.

Скорочується строк апеляційного оскарження рішення суду про усиновлення з 30 до 10 днів.

У змінах до ЦПК передбачено, що під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини участь прокурора є обов’язковою. Відповідні зміни щодо розширення повноважень вносяться також до Закону України «Про прокуратуру».

Змінами до статті 5 Закону України «Про прокуратуру» одночасно передбачено, що повноваження прокурора із здійснення функцій прокуратури з метою захисту прав і свобод дитини здійснюють спеціалізовані ювенальні прокурори. Однак зазначений Закон не оперує таким поняттям, як «ювенальний прокурор».

Зміни до Сімейного кодексу

Статті 214 і 215 викладено у такій редакції:

Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у тому числі дітей, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування, влаштовані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу

1. Службові особи органів опіки та піклування, керівники закладів, у яких перебувають діти, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи влаштовані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, а також інші особи, яким стало відомо про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, зобов’язані невідкладно подати інформацію про них до служб у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад. Облік дітей, які можуть бути усиновлені (далі – місцевий облік), здійснюється службами у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад за місцем походження дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Служби у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад, якщо не виявилося осіб, які бажають усиновити дитину або взяти її під опіку чи піклування, протягом одного місяця з дня надходження відомостей про дитину зобов’язані подати відповідну інформацію до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської або Севастопольської міської державної адміністрації для взяття дитини на облік (далі - регіональний облік) та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей (далі - централізований облік).
3. Порядок здійснення місцевого, регіонального і централізованого обліку дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи влаштовані у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу, та порядок передачі дітей на усиновлення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину

1. Облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться службами у справах дітей районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, міських, селищних, сільських рад, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Облік громадян України, які проживають в Україні і бажають усиновити дитину, ведеться службами у справах дітей за місцем їх проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. Облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частину першу статті 216 викладено в такій редакції:

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей громадянами України чи іноземцями, передання дітей під опіку, піклування, влаштування у прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу забороняється.

Статті 256-4 і 256-8 викладено в такій редакції:

Стаття 256-4. Створення прийомної сім’ї

1. Рішення про створення прийомної сім’ї та влаштування до неї дитини (дітей) на виховання та спільне проживання приймається районною в містах Києві або Севастополі державною адміністрацією, виконавчим комітетом міської, селищної, сільської ради в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Між прийомними батьками та органом, який прийняв рішення про створення прийомної сім’ї, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності прийомної сім’ї. Договір може бути розірвано у порядку, встановленому законодавством.
3. Орган, який прийняв рішення про створення прийомної сім’ї, зобов’язаний співпрацювати з прийомними батьками щодо утримання та виховання дитини (дітей).
4. Контроль за виконанням договору про організацію діяльності прийомної сім’ї здійснюють служби у справах дітей обласних, районних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій.
5. Положення про прийомну сім’ю та типовий договір про організацію діяльності прийомної сім’ї затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 256-8. Створення дитячого будинку сімейного типу

1. Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу та влаштування до нього дитини (дітей) приймається районними в містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про створення дитячого будинку сімейного типу, на основі типового договору укладається договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу. Договір може бути розірвано у порядку, встановленому законодавством.
3. Контроль за виконанням договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу здійснюють служби у справах дітей обласних, районних, міст Києва та Севастополя державних адміністрацій.
4. Положення про дитячий будинок сімейного типу і типовий договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Зміни до Цивільного кодексу України

Органами опіки та піклування є районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, селищних, сільських рад (ч. 1 статті 56).

Малолітній, неповнолітній особі призначається один опікун чи піклувальник. Повнолітній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників (ч. 5 статті 63).

Зміни до Цивільного процесуального кодексу України

З метою забезпечення захисту прав малолітніх та неповнолітніх осіб справи про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини суд розглядає з обов’язковою участю прокурора (ч. 3 статті 45).

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за власною ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, прокурора у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених цим Кодексом, іншими законами, або якщо суд визнає це за необхідне.

Участь прокурора є обов’язковою під час розгляду справ про позбавлення батьківських прав, відібрання дитини, а також про усиновлення дитини (ч. 6 статті 56).

Суддя під час підготовки до розгляду справи про усиновлення дитини вирішує питання про участь у справі як заінтересованих осіб відповідного органу опіки та піклування, прокурора, осіб, у сім’ї яких виховується дитина (прийомні батьки, батьки-вихователі, опікуни, піклувальники, законні представники), а у справі, провадження в якій відкрито за заявою іноземця, - уповноваженого органу виконавчої влади (ст. 312).

Підготовка справи до розгляду проводиться не більше п’яти днів з дня відкриття провадження у справі, про що суд постановляє ухвалу. Підготовче засідання у справах про усиновлення не проводиться (ст. 312).

Суд розглядає справи про усиновлення дитини протягом розумного  строку, але не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Апеляційна скарга на рішення суду про усиновлення дитини подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Нижче наводимо текст закону.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Автор: Наталя Мамченко