Верховний Суд зазначив, що адвокат повинен анулювати адвокатське свідоцтво, аби знятися з податкового обліку

Адвокат, який бажає зняти себе з податкового обліку, має надати до органів податкової служьи підтвердження інформації про анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від органу, що видає свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року по справі №380/19923/21.

Історія справи

Адвокат звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання ДПС України зняти позивача з податкового обліку з 30.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.01.2017 позивач звернувся із заявою за формою № 8-ОПП до Трускавецького відділення Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції про зняття з податкового обліку, у зв`язку з чим було проведено перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2014 по 06.01.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства з 01.01.2011 по 06.01.2017, за результатами якої встановлено відсутність зобов`язань позивача перед бюджетом.

Зазначає, що для зняття його, як самозайнятої особи, з податкового обліку достатньо було лише заяви форми №8-ОПП, незважаючи на що відповідачами протиправно не знято його з податкового обліку, про що він дізнався лише у квітні 2021 року після отримання відомостей про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Звертає увагу, що станом на січень 2017 року у нього не було обов`язку подавати контролюючому органу інформацію відповідного державного органу, що реєструє адвокатську діяльність або видає документи про право займатися нею, для припинення підприємницької діяльності.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимоги позивача про зняття його з обліку платника податків за відсутності підтвердженої інформації про зупинення (припинення) зайняття ним адвокатською діяльністю та за наявності заборгованості щодо сплати єдиного внеску, при відсутності спору щодо її нарахування, є безпідставними.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.10.1997. Позивач був взятий на податковий облік в Трускавецькій ДПІ згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 16.12.1996.

05.04.2001 позивача було знято з податкового обліку згідно з довідкою про зняття з обліку платника податків. 09.04.2001 позивача було знято з державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

20.04.2004 позивача було взято на облік, як особу, що займається адвокатською діяльністю.

06.01.2017 позивачем подана заява форми 8-ОПП про припинення платника податків у зв`язку з неспроможністю сплачувати ЄСВ через підвищення розміру мінімальної заробітної плати до 3200 грн з 01.01.2017.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд в постанові навів наступні джерела права й акти їх застосування.

1. Податковий кодекс України   (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.226 пункту 14.1 статті 14.

Самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого   пунктом 65.9   статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

10.2. Пункт 16.1 статті 16.

Платник податків зобов`язаний: 16.1.1. стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; 16.1.4. сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

10.3. Пункти 65.2, 65.10 статті 65.

65.2. Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

65.10. Внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:

65.10.1. внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

65.10.2. припинення або зупинення незалежної професійної діяльності або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу - з дати прийняття уповноваженим органом відповідного рішення або іншої дати, визначеної законом, що регулює реєстрацію відповідної незалежної професійної діяльності, датою припинення, зупинення або зміни організаційної форми відповідної діяльності з незалежної (індивідуальної) на іншу;

65.10.3. закінчення строку дії свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо) - з дати закінчення такого строку;

65.10.4. анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, або скасування реєстраційної дії щодо державної реєстрації фізичної особи підприємцем - з дати такого анулювання чи скасування.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання.

У разі якщо після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.

65.10.4. реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;

65.10.5. закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), - з дати закінчення такого строку;

65.10.6. заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність - з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;

65.10.7. наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, - з дати надходження відповідних документів до контролюючого органу за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;

65.10.8. анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

У разі коли після внесення до Державного реєстру запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.

10.4. Підпункт 67.1.2 пункту 67.1, пункт 67.3 статті 67.

Підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є: 67.1.2. наявність хоча б однієї з підстав, визначених   пунктом 65.10   статті 65 цього Кодексу для самозайнятої особи.

Порядок зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

11. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Пункти 1, 2 частини першої статті 1.

У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

2) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

11.2. Частина перша статті 6.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

11.3. Частина перша статті 13.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

11.4. Частина перша статті 17.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

11.5. Стаття 32.

1. Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі:

1) подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

3. Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється:

1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката;

7. Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
8. Порядок обліку платників податків і зборів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Підпункт 2 пункту 11.22.

Фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП; довідки за формою № 4-ОПП та інших документів, що видаються контролюючими органами платнику податків і підлягають поверненню до контролюючого органу.

12.2. Підпункт 3 пункту 11.22.

3) внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:

внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця;

реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації;

анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Колегія суддів КАС ВС погодилася я з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для зняття позивача з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Згідно з положеннями статті 32 вказаного Закону право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у разі подання адвокатом заяви про припинення права на заняття адвокатською діяльністю (пункт 1 частини першої). Право на заняття адвокатською діяльністю припиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката. Відомості про припинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Згідно з положеннями підпунктів 2, 3 пункту 11.22 Порядку обліку платників податків і зборів, фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та/або поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП; довідки за формою № 4-ОПП та інших документів, що видаються контролюючими органами платнику податків і підлягають поверненню до контролюючого органу. Внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі: внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця - з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі - з дати реєстрації; анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, - з дати такого анулювання чи скасування.

Колегія суддів з урахуванням вказаних положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства зазначає, що підставою для зняття з податкового обліку позивача (як особи яка здійснює незалежну професійну діяльність), є надання ним, разом із заявою за формою № 8-ОПП, документально підтвердженої інформації про анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від органу, що видає свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №820/2529/18.

У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано позивачем, що позивач подав до Трускавецького відділення Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДПС у Львівській області заяву Форми 8-ОПП про припинення платника податків, однак позивач не подав контролюючому органу жодних документів на підтвердження припинення (зупинення) адвокатської діяльності (така інформація не зазначена у Єдиному реєстрі адвокатів України). У касаційній скарзі позивач не спростовував встановлених обставин, а зазначив, що на момент подання вказаної заяви жодних документів на підтвердження припинення (зупинення) ним адвокатської діяльності не подавав, оскільки питання про припинення (зупинення) ним такої не порушував.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що до матеріалів справи позивачем було долучено копію опису вкладення до конверту, адресованого Раді адвокатів Львівської області, у переліку якого міститься заява про зупинення права на адвокатську діяльність від 30.04.2021 та докази направлення відповідного листа, однак позивачем не було надано доказів направлення таких документів чи будь-яких інших підтверджуючих документів щодо зупинення (припинення) адвокатської діяльності до контролюючому органу від дати звернення з відповідною заявою про припинення платника податків.

Також судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що позивач звернувся до контролюючого органу із заявою форми № 8-ОПП про припинення платника податків 06.01.2017 в якій підставою для припинення діяльності зазначив неспроможність сплачувати ЄСВ через підвищення мінімальної заробітної плати до 3200 грн з 01.01.2017, однак така не створює для контролюючого органу обов`язку зняття позивача з податкового обліку у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Щодо доводів позивача про відсутність у нього обов`язку здійснення реєстрації адвокатської діяльності, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України. При цьому, внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється за заявним принципом, оскільки безпосередньо адвокат подає до ради адвокатів свого регіону визначені документи для внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України, незважаючи на те, коли саме йому видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (пункт 3.2 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 № 26).

Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позов іта в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу адвоката слід залишити без задоволення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.