Узагальнені критерії підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду: позиція Верховного Суду

Верховний Суд переглянув у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства, а саме, у звʼязку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Звертаючись з касаційною скаргою до Суду, прокурор зазначив, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлено, зокрема тим, що він не брав участі у розгляді цієї справи у суді першої інстанції, а про наявність судового рішення у цій справі дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, прокурор зазначив, що затримку у зверненні з апеляційною скаргою також спричинено зверненнями до сільської ради й очікуванням відповідей на надані запити.

Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Верховний Суд погодився з судом апеляційної інстанції, встановивши, що попередньо ухвалою апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

У подальшому, ухвалою апеляційного адміністративного суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені у попередній ухвалі.

Верховний Суд звернув увагу на те, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов`язків.

У зв’язку із невиконанням скаржником вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху, колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновком останнього про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на рішення суду першої інстанції.

З огляду на вимоги статей 295, 296 та 299 КАС України Суд нагадав, що правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження періоду, у межах якого фізична або юридична особа (субʼєкти приватного права), а також орган державної влади та місцевого самоврядування (субʼєкти публічного права) можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права; у питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити (існує умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист (доступу до суду), обидва з яких є важливими елементами принципу верховенства права).

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого законом або судом проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) субʼєкта владних повноважень або судове рішення отримують додаткову легітимність (стабільність) та не передбачатимуть можливості перегляду (скасування), а правові наслідки їх прийняття (вчинення) не будуть відмінені. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, а також судового рішення. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності та об`єктивності, поведінки сторін, значимості справи та її впливу на суспільні відносини і національну безпеку, наявності фундаментальної судової помилки, а також непереборності обставин, що спричинили пропуск строку.

 Постанова Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21 (адміністративне провадження № К/990/25232/22).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.