Верховний Суд розглянув справу Олексія Святогора, якого обвинувачували у пропаганді жорстокості щодо собак

Словосполучення «пропаганда культу насильства і жорстокості» у статті 300 Кримінального кодексу стосується насильства і жорстокості лише у стосунках між людьми, і не поширюється на висловлення людей щодо тварин, рослин чи будь-яких інших сфер, з якими взаємодіє людина. До такого висновку дійшов Верховний Суд у справі Олексія Святогора, якого обвинувачували у пропаганді насильства та жорстокості щодо безпритульних собак (справа №761/31995/18).

Обставини справи

Олексій Святогор обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2 та 3 статті 300 КК

За версією сторони обвинувачення він в період між 27 березня 2013 року та 11 жовтня 2016 року в різних передачах на телевізійних і радіоканалах України висловлював пропаганду насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак.

Обвинувачення вважало, що він діяв з метою розповсюдження аудіо- та відео-творів, що пропагують культ насильства та жорстокості по відношенню до безпритульних собак у порушення вимог статті 5 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» і сприяв розповсюдженню своїх висловлювань в засобах масової інформації серед невизначеного кола глядачів і слухачів.

Шевченківський районний суд визнав Святогора невинуватим та виправдав через недоведеність, що в його діянні є склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень, оскільки надані стороною обвинувачення докази не доводять, що обвинувачений вчиняв будь-які дії, пов`язані з виготовленням відеопродукції, тому що він безпосередньо не фіксував технічними засобами відповідні аудіо- та відеозаписи, не монтував їх, не записував на будь-які носії інформації та не розповсюджував їх.

Київський апеляційний суд 29 листопада 2021 року залишив вирок без змін.

Вимоги касаційної скарги прокурора

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, просив скасувати оскаржені судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність у діянні обвинуваченого складу злочину, оскільки невірно надав оцінку встановленим ним обставинам та не застосував положення закону, які підлягають застосуванню.

Він вважав, що усне мовлення Святогора являється твором, оскільки у статті 300 КК вживаються терміни «кіно- та відеопродукція», а записане інтерв`ю відображає певні погляди людини і є частиною твору.

На думку сторони обвинувачення, суд не надав належної оцінки показанням допитаної в суді експерта, яка у своїх роз`ясненнях до висновку від 30 березня 2018 року прямо вказала, що вислови обвинуваченого є твором; крім того відповідно до статті 17 Закону України «Про авторське право та суміжні права» обвинувачений є співавтором твору. Також той факт, що інші причетні до виготовлення передач особи не були притягнені до відповідальності, не перешкоджає визнати винуватим Олексія Святогора .

Прокурор зазначав, що апеляційний суд не надав відповідей на всі доводи апеляційних скарг прокурора і потерпілих, а тому його ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд дійшов висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Сторона обвинувачення не ставить під сумнів правильність встановлення судом першої інстанції фактів, що покладені в основу вироку, а скарга стосується головним чином неправильного тлумачення судом складових злочину, передбаченого статтею 300 КК.

Відповідно до обвинувального акту Святогор обвинувачувався у виготовленні з метою розповсюдження відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості. Сторона обвинувачення вважала, що він виготовляв відеопродукцію, приймаючи - на запрошення різних каналів віщання - участь у передачах, де обговорювалися проблеми, пов`язані з наявністю у громадах безпритульних собак, і висловлюючи свої думки з цього приводу. Зміст цих висловлювань, на думку сторони обвинувачення, містив пропаганду культу насильства і жорстокості, заборонену статтею 300 КК.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність в діях Святогора невід`ємних елементів складу злочину, передбаченого статтею 300 КК, а саме (1) «твору» і (2) «виготовлення» у значенні  цієї норми кримінального закону.

Суди дійшли висновку, що наданий стороною обвинувачення висновок експертів, де висловлені Олексієм Святогором під час полеміки думки названі «усно-мовленнєвим твором, створеним безпосередньо адресантом мовлення, який реалізував продукт своєї мовленнєвої діяльності через усне мовлення» та інші доводи, не дають підстав вважати висловлювання під час полеміки «твором» у тому значенні, в якому він вживається у статті 300 КК.

Також лише участь у телевізійних програмах на запрошення організаторів і висловлювання думок під час полеміки з прибічниками інших поглядів на проблему, не може вважатися «виготовленням» твору, незважаючи на те, що ці висловлювання використані телевізійними каналами для створення власної відеопродукції та її реалізації.

Верховний Суд цілком згоден з цими висновками судів попередніх інстанцій, на підтримку яких вона надали детальну аргументацію в своїх рішеннях.

На додаток до доводів, наведених судами попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає, що словосполучення «пропаганда культу насильства і жорстокості» у статті 300 КК стосується насильства і жорстокості у людському суспільстві, у стосунках між людьми, і не поширюється на висловлення, що стосуються тваринного, рослинного світу чи будь-яких інших сфер, з якими взаємодіє людина.

Це випливає з тексту самої статті, яка до забороненої пропаганди крім насильства і жорстокості також відносить расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, які за визначенням не можуть мати місця поза межами людського суспільства. Таким чином, стаття 300 КК не може застосовуватися до висловлювань або інших форм вираження думки, які не стосуються відносин у між людьми.

Таким чином, Суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що в інкримінованих Святогору діяннях відсутній склад злочину, передбачений статтею 300 КК.

Тому Суд вважає, що касаційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.