Як реформування поліції та прокуратури може вплинути на перебіг строку досудового розслідування: позиція Верховного Суду

Строк досудового розслідування і правові наслідки його пропуску, зазначені, зокрема, у пункті 10 частини 1 статті 284 КПК, мають на меті забезпечення права особи на те, щоб протягом розумного строку обвинувачення проти неї було розглянуто судом або кримінальне провадження щодо неї було закрите.

Однак це положення не може бути застосоване у ситуації, коли загальний строк провадження збільшується через фактори, які знаходяться поза контролем органів розслідування.

Зокрема не всі рішення, які приймаються під час перебування провадження на стадії досудового розслідування, є невід`ємною частиною такого розслідування. Окрім рішень, що рухають розслідування і спрямовані на досягнення його результату, під час розслідування також можуть прийматися рішення виключно організаційного характеру.

Наприклад, звільнення з відповідного органу слідчого або прокурора, які були долучені до конкретного розслідування, викликає необхідність його заміни іншим слідчим або прокурором, для чого приймається відповідне організаційне рішення. На відміну від рішень, спрямованих на виконання завдань розслідування, це рішення викликано подією, що не пов`язана з розслідуванням, не залежить від його перебігу і не впливає на просування розслідування. Аналогічні міркування стосуються рішення про реорганізацію або ліквідацію органу досудового розслідування, про доручення розслідування справи тому чи іншому слідчому або групі слідчих або їх заміну і багатьох інших рішень організаційного характеру.

Відповідну позицію висловив Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові по справі 465/7069/21 від 14 березня 2023 року.

Обставини справи

Франківський районний суд Львова ухвалою від 30 листопада 2021 року закрив кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні злочинів, передбачених частиною 4 статті 358 та частиною 3 статті 190 КК на підставі пункту 10 частини 1 статті  284 Кримінального процесуального кодексу у зв`язку із закінченням строків досудового слідства.

Суд встановив:

24 червня 2020 року в ході розслідування цього кримінального провадження особі повідомлено про підозру у вчиненні згаданих вище злочинів.

24 липня 2020 року слідчий повідомив сторону захисту про завершення досудового розслідування і відкриття його матеріалів.

Обвинувачений та його захисник підтвердили отримання ними доступу до матеріалів кримінального провадження 30 липня 2021 року та 28 липня 2021 року відповідно.

28 серпня 2021 року прокурором затверджено обвинувальний акт, який 31 серпня 2021 року передано до Франківського районного суду Львова.

Також суд встановив, що в період між відкриттям 24 липня 2020 року матеріалів досудового розслідування стороні захисту і закінченням ознайомлення з ними 30 липня 2021 року стороною обвинувачення було ухвалено ряд рішень, зокрема:

постанови про визначення підслідності кримінальних правопорушень від 14 січня 2021 року та 12 липня 2021 року

постанови про зміну групи прокурорів від 15 березня 2021 року та від 21 липня 2021 року.

Суд вирішив, що, ухваливши 14 січня 2021 року постанову про визначення підслідності провадження, прокурор відновив перебіг строку досудового розслідування, який, таким чином, закінчився 14 лютого 2021 року. Виходячи з цього висновку, суд вважав, що 31 серпня 2021 року обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК, що дає підставу для закриття провадження відповідно до пункту 10 частини 1 статті 284 КПК.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 4 квітня 2022 року залишив це рішення без змін.

Доводи касаційної скарги прокурора

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 438 КПК, просив скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Він вважав, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції, оскільки належно не оцінив докази, що стосуються перебігу строку досудового розслідування та моменту його завершення.

В обґрунтування своєї позиці він посилається на те, що:

-  сторона захисту ухилялася від ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, тому період ознайомлення з ними, який тривав з 24 липня 2020 рокудо 28 серпня 2021 року, має бути виключений зі строку досудового розслідування;

-  висновок про відновлення строку досудового розслідування при винесенні постанови про визначення підслідності від 14 січня 2021 року не узгоджується з положеннями статей 280 - 282 КПК;

-  за змістом частини 1 статті 110 КПК постанова про визначення підслідності та постанова про зміну прокурора (групи прокурорів) є «процесуальними рішеннями», а не «процесуальними діями», як про це йдеться в оскарженому рішенні;

-  після відкриття матеріалів в порядку статті 290 КПК слідчі (розшукові) та процесуальні дії не здійснювались.

Крім того прокурор зазначає, що апеляційний суд не спростував доводів апеляційних скарг прокурора і представника потерпілого щодо неналежного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, а також здійснення судового провадження за відсутності потерпілої та її представника.

Оцінка Верховного Суду

Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 КПК досудове розслідування починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) і закінчується направленням до суду обвинувального акту, однак час, протягом якого сторона знайомилася з матеріалами, відкритими іншою стороною, не включається до строку досудового розслідування (частина 5 статті 219 КПК).

Сторони не оспорюють, що у цьому провадженні в період ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування посадовими особами прокуратури було ухвалено кілька рішень.

Таким чином, Суду належить вирішити, чи можна вважати, що ухвалення цих рішень після відкриття матеріалів стороні захисту означало відновлення досудового розслідування, і, відповідно, відновлення перебігу його строку.

Апеляційний суд погодився з тим, що 14 січня 2021 року прокурором вчинено процесуальну дію, а саме винесено постанову про визначення підслідності кримінальних правопорушень.

Однак Суд вже наголошував, що КПК чітко розрізняє «процесуальні дії» і «процесуальні рішення» і не дає підстав вважати процесуальне рішення одним з різновидів процесуальної дії, а тому апеляційний суд помилково ототожнив ці два терміни в своїй ухвалі.

Суд, вирішуючи питання, чи відновився перебіг строку досудового розслідування після відкриття матеріалів стороні захисту, виходитиме з того, що у цьому випадку йдеться про ухвалені рішення, а не про здійснені процесуальні дії у тому значенні, яке надається цьому терміну процесуальним законом.

У цьому зв`язку Суд зазначає, що не всі рішення, які приймаються під час перебування провадження на стадії досудового розслідування, є невід`ємною частиною такого розслідування.

Окрім рішень, що рухають розслідування і спрямовані на досягнення його результату, під час розслідування також можуть прийматися рішення виключно організаційного характеру. Наприклад, звільнення з відповідного органу слідчого або прокурора, які були долучені до конкретного розслідування, викликає необхідність його заміни іншим слідчим або прокурором, для чого приймається відповідне організаційне рішення. На відміну від рішень, спрямованих на виконання завдань розслідування, це рішення викликано подією, що не пов`язана з розслідуванням, не залежить від його перебігу і не впливає на просування розслідування. Аналогічні міркування стосуються рішення про реорганізацію або ліквідацію органу досудового розслідування, про доручення розслідування справи тому чи іншому слідчому або групі слідчих або їх заміну і багатьох інших рішень організаційного характеру.

У цьому провадженні рішення, які розглядали суди попередніх інстанцій, приймалися у зв`язку із реформуванням органів прокуратури та поліції, що відбулося в період після відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту.

Наприклад, в постанові від 14 січня 2021 року зазначено, що підслідність змінюється у зв`язку з тим, що повноваження Франківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області були передані новоствореному Відділу поліції №3 Львівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Рішення про зміну групи прокурорів було ухвалене у зв`язку із припиненням діяльності Львівської місцевої прокуратури № 3 і утворенням замість неї Франківської окружної прокуратури міста Львова.

Як видно із обґрунтування цих і інших постанов, згаданих судом першої інстанції, вони не були направлені на проведення слідчих або процесуальних дій, а на вирішення організаційних питань, які виникли внаслідок реформування структури органів прокуратури і поліції. Тому ці рішення не можна вважати складовими частинами досудового розслідування, які впливають на його перебіг, а їх ухвалення після відкриття матеріалів стороні захисту - відновленням досудового розслідування.

Виходячи з наведеного, Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що ухвалення постанови від 14 січня 2021 року або іншої постанови аналогічного характеру означає відновлення перебігу строку досудового розслідування у цій справі.

Суд не може оминути той факт, що період ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у цьому провадженні тривав близько року, що не можна виправдати обсягом відкритих матеріалів.

Суд зазначає, що строк досудового розслідування і правові наслідки його пропуску, зазначені, зокрема, у пункті 10 частини 1 статті 284 КПК, мають на меті забезпечення права особи на те, щоб протягом розумного строку обвинувачення проти неї було розглянуто судом або кримінальне провадження щодо неї було закрите (частина 1 статті 21, частина 5 статті 28 КПК). Таким чином, це положення спрямовано на заохочення органів, відповідальних за досудове розслідування, до організації їх роботи таким чином, щоб строки розслідування були додержані.

Однак це положення не може бути застосоване у ситуації, коли загальний строк провадження збільшується через фактори, які знаходяться поза контролем органів розслідування.

Суд враховує, що у цій справі після завершення досудового розслідування і відкриття його матеріалів сторона захисту звернулася до слідчого судді зі скаргою на повідомлення про підозру і 25 серпня 2020 року було відкрито провадження за цією скаргою, яке закінчилося 22 липня 2021 року відмовою у її задоволенні. Лише після цього рішення сторона захисту завершила ознайомлення матеріалами досудового розслідування.

Суд зазначає, що при визначенні розумності строку досудового розслідування до уваги приймається, крім іншого, поведінка сторін кримінального провадження (частина 3 статті 28 КПК). Хоча стороні не можна дорікати за її намагання використати доступні їй за законом правові засоби, однак якщо вона вдається до таких засобів, вона має миритися з об`єктивними наслідками вжитих нею дій, у тому числі зі збільшенням загального строку кримінального провадження.

Таким чином, Суд вважає, що при визначенні строку досудового розслідування суд першої інстанції покладався на помилкове тлумачення норм процесуального законодавства, а апеляційний суд цієї помилки не усунув. Тому оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого вказаному суду належить урахувати наведене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Отже, ВС касаційну скаргу прокурора задовольнив.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.