Правова природа судового збору та переваги позивачів в адмінсудочинстві: позиція Верховного Суду

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу фізичної особи (позивача у справі) на ухвалу апеляційного адміністративного суду, якою апеляційну скаргу повернуто позивачу з огляду на неусунення її недоліків шляхом надання до суду документу про сплату судового збору чи доказів наявності відповідних пільг.

У цій справі спірні правовідносини виникли стосовно перерахунку пенсії. Після того як адміністративний суд задовольнив позовні вимоги, представник позивача звернувся до цього суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням вказаного судового рішення. Однак, ухвалою суду першої інстанції було відмовлено у встановленні такого контролю.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного адміністративного суду, який постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху через її невідповідність вимогам КАС України та надав строк для усунення відповідних недоліків. У подальшому, з огляду на невиконання цих вимог суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу повернув скаржнику.

Верховний Суд погодився з висновками, викладеними в оскаржуваній ухвалі апеляційного адміністративного суду, залишивши касаційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу – без змін.

Суд виходив з аналізу положень статей 132 та 296 КАС України, на підставі якого дійшов висновку, що судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом; ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі не усунення недоліків, така скарга повертаються особі, яка її подала.

Вищевказані положення Кодексу стосуються подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом України «Про судовий збір» справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.

Окрім того, Верховний Суд з урахуванням сталої судової практики звернув увагу, що при апеляційному та касаційному оскарженні ухвалених відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 252 КАС України додаткових судових рішень судовий збір не сплачується.

Суд також врахував, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, відповідно до частини першої статті 133 цього Кодексу суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого судовий збір (court fees) – це обов’язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом; метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв’язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.

Законодавством встановлені додаткові механізми, спрямовані на гарантування для особи доступу до правосуддя (стаття 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб), а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Основного Закону України) шляхом надання права на зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, а також на відшкодування (повернення) сплаченого судового збору.

Постанова Верховного Суду від 9 лютого 2023 року у справі №120/3532/21-а (адміністративне провадження № К/990/31207/22).

 Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.