Велика Палата Верховного Суду винесла рішення у справі судді проти ВККС, встановивши, що не є втручанням у дискреційні повноваження Комісії

Велика Палата Верховного Суду розглянула справу судді проти ВККС, в якій Комісія відмовилася допустити суддю до співбесіди у межах кваліфоцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення і визнала її такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя. У даній справі №9901/369/19 ВП ВС постановою від 29 лютого 2024 року підтвердила рішення КАС ВС, який позов судді задовольнив.

Обставини справи

У липні 2019 року Святошинського районного суду Києва Наталія Петренко звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати рішення ВККС від 18 грудня 2018 року протиправним та нечинним в частині, якою Комісія відмовилася допустити її до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, припинила її участь в оцінюванні та визнала такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя.

Позов мотивувала тим, що спірне рішення не містить покликань на визначені законом підстави та мотиви для його ухвалення.

Вважає, що за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження набрала достатню кількість балів, яка за приписами Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року і Порядку проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням ВККС від 4 листопада 2016 року свідчить (ілюструє), що вона подолала «пороговий бал» і набрала більше від мінімальної кількості (суми) сукупних іспитних (екзаменаційних) балів під час анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, отримання яких давало їй законні підстави очікувати, що Комісія допустить її до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення.

Наголошує, що Комісія, коли встановила мінімально допустимий бал окремо за анонімне письмове тестування і окремо за виконання практичного завдання, діяла супроти вимог Положення № 143/зп-16, яке сама затвердила і запровадила ним особливості проведення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення. Зокрема, Комісія прописала, що під час такого оцінювання суддів мінімально допустимий бал [окремо] анонімного письмового тестування та [окремо] виконання практичного завдання не встановлюється (абзац другий пункту 8 розділу IV).

Вважає, що Комісія провела щодо неї кваліфікаційне оцінювання в межах дисциплінарного провадження не за обраною суддею спеціалізацією відповідного суду.

Доводить, що спірне рішення не містить усіх обов`язкових реквізитів; воно ухвалене з порушенням низки правил Регламенту ВККС. Одним з таких вважає порушення порядку формування порядку денного розгляду питання, яке стосувалося долі позивачки, а також інформування про дату, час і місце проведення засідання Комісії, на якому розглядалося питання щодо позивачки.

Хронологія подій

Президент 21 травня 2007 року призначив позивачку суддею Святошинського районного суду у межах п`ятирічного строку, а Постановою від 17 травня 2012 року Верховна Рада обрала її безстроково.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 21 червня 2017 року притягнула її до дисциплінарної відповідальності та застосувала до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Ця сама дисциплінарна палата 9 вересня 2017 року внесла подання про її тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя на шість місяців з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Вища рада правосуддя 11 жовтня 2017 року ухвалила рішення, яким задовольнила згадане вище подання Третьої Дисциплінарної палати ВРП.

НШСУ визначила провести з 30 жовтня 2017 року по 3 квітня 2018 року в місті Києві курс навчання для підвищення кваліфікації судді Святошинського районного суду міста Києва, яка відсторонена від здійснення правосуддя.

ВККС рішенням від 1 лютого 2018 року призначила кваліфікаційне оцінювання суддів, зокрема, й позивачки.

3 квітня 2018 року НШСУ склала звіт (який надалі був направлений до ВККС) за результатами проходження курсу навчання для підвищення кваліфікації суддею, відповідно до якого остання пройшла в НШСУ повний 271-годинний курс навчання та успішно виконала індивідуальну навчальну програму для підвищення кваліфікації судді, яка тимчасово відсторонена від здійснення правосуддя.

Комісія зважила на звіт НШСУ і 21 березня 2018 року ухвалила рішення, яким припинила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді судді позивачки, призначене рішенням Комісії від 1 лютого 2018 року.

Рішенням від 26 червня 2018 року Комісія призначила кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності позивачки здійснювати правосуддя.

Пунктом 7 цього рішення встановила черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складання іспиту; другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди, а пунктом 11 - мінімально допустимий бал іспиту - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

ВККС зауважила, що Святошинський районний суд листом від 3 квітня 2018 року повідомив Комісію про спеціалізації позивачки у суді, за якими вона мала розглядати цивільні та адміністративні справи, а також матеріали про адміністративні правопорушення. Крім того, їй встановлена спеціалізація слідчого судді.

За результатами анонімного письмового тестування позивачка набрала 79, бали з максимально можливої кількості балів - 90, а за виконання практичного завдання, проведеного за кримінальною спеціалізацією, отримала 63,5 бала з максимально можливої кількості балів - 120. Загалом за результатом іспиту позивачка отримала 143,375 бала з максимально можливої кількості балів - 210, що складає більше ніж 55 відсотків.

Спірним рішенням Комісія визнала позивачку такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді, позаяк вона не набрала мінімально допустимого і більшого від нього бала за виконання практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення. Цим же рішенням відмовила допустити позивачку до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення і припинила її участь у відповідному оцінюванні.

Рішення КАС ВС

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду 4 грудня 2023 року позов задовольнив, визнав протиправним і скасував спірне рішення, зобов`язав ВККС продовжити кваліфікаційне оцінювання судді Святошинського районного суду міста Києва у зв`язку з накладенням на неї дисциплінарного стягнення.

Суд першої інстанції встановив, що на час проходження першого етапу  кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження, яким є складення іспиту, який відбувається (втілюється) сукупно через форми анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, діяли загальні (універсальні) правила абзацу другого пункту 8 розділу IV Положення № 143/зп-16, за якими під час такого оцінювання суддів мінімально допустимий бал [окремо] анонімного письмового тестування та [окремо] виконання практичного завдання не встановлюється. Ці правила були зрозумілі, дозволяли прогнозувати послідовність дій невизначеному колу осіб, до яких вони були спрямовані, і передбачати наслідки у разі невиконання цих правил учасниками правовідносин, які виникли у зв`язку з дією цих правил. Ці правила були обов`язкові і, зокрема, для Комісії, яка згідно з принципами «належного урядування» та «правової визначеності (певності)» мала керуватися цими правилами відповідно до їхнього точного змісту та значення.

З узагальненої позиції суду, в контексті особливостей проведення кваліфікаційного оцінювання судді в межах дисциплінарного провадження, порядок і правила якого передбачені Положенням № 143/зп-16, ненабрання суддею мінімально допустимого (і більшого від нього) бала за виконання практичного завдання не може бути самостійною і достатньою, передбаченою нормативним актом підставою для недопуску судді до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання і не може бути причиною припинення його участі у кваліфікаційному оцінюванні та визнання таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

ВККС не погодилася із цим рішенням суду та звернулася до Великої Палати Верховного Суду.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Як видно з матеріалів справи, суть спірних правовідносин зводиться до того, чи правомірно, у межах та на підставі закону діяла ВККС, коли, ухвалюючи спірне рішення в частині, що стосується позивачки, покликалася на Рішення № 156/зп-18, яким встановила мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

В апеляційній скарзі основним доводом Комісії є те, що позивачка набрала менше 55 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, тому з посиланням на пункт 9 глави 6 розділу II Положення № 143/зп-16, відповідно до якого суддя, який за результатами етапу «Іспит» набрав менше мінімально допустимого бала, на підставі відповідного рішення Комісії не допускається до етапу «Дослідження досьє та співбесіда», припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді або відповідність займаній посаді, Комісія виснувала, що позивачка не склала іспиту. Такий висновок Комісії спричиняє припинення її участі у відповідному оцінюванні та визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Ще раз нагадаємо, що правовою підставою для висновку про те, що суддя, яка отримала менше 55 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, не склала іспиту, Комісія визнає своє Рішення № 156/зп-18 від 26 червня 2018 року, яким, як на їхній погляд, конкретизувала / пояснила, яким чином мінімально допустимий бал іспиту повинен розраховуватися (визначатися).

Як уже зазначалося, ВККС цим рішенням встановила мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею, зокрема, 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

Особливості проведення кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення Комісія відобразила в розділі IV Положення № 143/зп-16, відповідно до пункту 8 цього розділу мінімально допустимий бал іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення - 55 відсотків від максимально можливого бала, встановленого в межах цього іспиту.

Цим же пунктом визначено, що під час кваліфікаційного оцінювання суддів у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення мінімально допустимий бал анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання не встановлюється.

Тобто якщо суддя проходить кваліфікаційне оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, то мінімально допустимий бал окремо для анонімного письмового тестування та окремо для виконання практичного завдання встановлювати не можна.

Конструкція цієї норми та її текстуальний виклад не є неясними, нечіткими чи такими, що дозволяють двозначне трактування (розуміння) її змісту настільки, щоб «змусити» Комісію ухвалювати рішення для тлумачення (роз`яснення, розуміння) цієї норми, як про це наголошується в апеляційній скарзі.

Варто наголосити, що ані закон, ані Положення № 143/зп-16, ані будь-який інший локальний нормативний акт Комісії не містить правил, які б передбачали, що Комісія після затвердження Положення № 143/зп-16, яке є офіційним письмовим документом, який сама ВККС затвердила як уповноважений на це орган за визначеною законом формою та за встановленою процедурою для регулювання відносин в царині проходження кваліфікаційного оцінюваннями суддями і який містить загальні правила поведінки, мала повноваження використовувати (застосовувати) нові правила і показники визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на етапі «Іспит», зокрема, про що мовилося вище (встановлювати «бальний поріг» для кожної стадії (форми) етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит»), які суперечать загальним правилам визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на етапі «Іспит» чи які установлені не на підставі загальних правил, якими, зокрема, є правила пункту 8 розділу IV Положення № 143/зп-16, і, принаймні, не після попереднього внесення зміни до цих окремо згадуваних загальних правил Положення № 143/зп-16, які б на законних підставах дозволяли їхнє застосування на етапі проходження кваліфікаційного оцінювання в межах дисциплінарного провадження.

Посилання ВККС на Рішення № 156/зп-18 з новими правилами, показниками та умовами проходження суддею першого етапу кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, за якими для позитивного складання іспиту вказаного кваліфікаційного оцінювання необхідно набрати 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання, а не 55 і більше відсотків від максимально можливого бала іспиту загалом, не може бути виправданням слушності та правомірності спірного рішення Комісії. Це Рішення має ознаки правозастосовного, індивідуального (персонального) акта відносно переліку суддів, до яких він мав застосовуватися. Але це Рішення не містить в собі редакції правил, з форми та змісту яких можна було визначити, що вносяться зміни до загальних правил регулювання порядку проходження кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення на етапі складення іспиту.

Описова та мотивувальна частина Рішення № 156/зп-18 не містить покликань на будь-які правові норми, які б давали підстави встановлювати в резолютивній частині цього рішення припис, що мінімально допустимий бал іспиту - 55 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 55 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

З огляду на наведене Велика Палата погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що загальні приписи (веління) пункту 8 розділу IV Положення № 143/зп-16 забороняють встановлювати мінімально допустимі бали, зокрема, за виконання практичного завдання як стадії іспиту. Оскільки позивачка за результатами етапу кваліфікаційного оцінювання судді у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення «Іспит» набрала 143,375 бала (максимальна кількість - 210 балів), що складає більше ніж 55 відсотків від максимально можливого бала за етап «Іспит», Комісія не мала правомірних підстав увалювати спірне рішення.

Стосовно доводів апеляційної скарги про вихід суду першої інстанції за межі наданих йому повноважень, про втручання в адміністративний розсуд Комісії в царині проведення кваліфікаційного оцінювання та про зобов`язання Комісії діяти у певний спосіб і продовжити кваліфікаційне оцінювання судді, Велика Палата зазначає, що окресленого вторгнення у дискреційні повноваження Комісії не було, бо суд зосередився не на правильності (об`єктивності) виставлення балів позивачці за результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит» в межах дисциплінарного провадження, не на суті (не на професійних, моральних якостях, характеристиках спроможності позивачки бути суддею), що, справді, може охоплюватися поняттям «дискреційні повноваження ВККС», а на дотриманні правил та порядку проведення відповідного етапу кваліфікаційного оцінювання, на тому, чи проводилося таке оцінювання на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чи з огляду на всі обставини, що мають значення для винесення рішення (вчинення дії), воно проводилося.

Рішення суду першої інстанції не містить приписів, якими ВККС зобов`язувалася б до вчинення конкретно визначеної дії, котра є винятково у компетенції Комісії. Суд першої інстанції в основному сфокусував свою увагу на тому, що та кількість балів, яку встановила Комісія і яку ніхто зі сторін не оспорює, за загальними правилами не може бути визнана (названа) недостатньою для проходження першого етапу кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення та бути причиною, аби не допустити позивачку до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах вказаного кваліфікаційного оцінювання позивачки.

В аспекті конкретних обставин цієї справи та призначення судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень, для того, щоб захистити право позивачки на законне і справедливе проходження кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення на етапі складення іспиту, не потрібно вдаватися до пропонованого ВККС способу захисту через застосування повторного визначення прохідного бала на стадії кваліфікаційного оцінювання «Іспит», оскільки кількість балів для проходження «бального порогу» визначені правильно. Хибним було тільки рішення Комісії про умови сумування результатів оцінювання окремо за кожною стадією першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Іспит», яке на рівні судового розгляду було виправлено.

Наостанок, Велика Палата вважає за необхідне наголосити, що Комісія, на яку покладено відповідальний обов`язок щодо кваліфікаційного оцінювання суддів, зокрема і у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, наслідком якого у разі ненабрання суддею встановлених Положенням 143/зп-16 мінімально допустимих балів є непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, що є підставою для внесення подання до Вищої ради правосуддя з рекомендацією про звільнення судді з посади, повинна таке оцінювання здійснювати виключно в межах встановлених нею самою правил, прозоро, публічно та передбачувано.

Велика Палата визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права та немає причин для втручання в нього. Отже, апеляційну скаргу ВККС слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду – без змін.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.