Державне майно, передане до статутного фонду АТ, 100% акцій якого у власності держави, до завершення приватизації є державною власністю – позиція ВП ВС

Зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства.

Тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.

Про це у своїй постанові від 3 квітня 2024 року по справі №917/1212/21 зазначила Велика Палата Верховного Суду.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У цій справі заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Державної служби геології та надр України, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України», ТОВ «Газова компанія «Інвестсервіс», ТОВ «Інвестиційна компанія «Комфорт Капітал», приватного нотаріуса Назаренко К. В., за участю третьої особи - Фонду державного майна України, з позовом про визнання незаконним і скасування рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання незаконним і скасування наказу Державної служби геології та надр України, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування у товариства на користь Кабінету Міністрів України нерухомого майна та скасування державної реєстрації.

Суди першої та апеляційної інстанцій у позові відмовили, мотивуючи своє рішення тим, що прокурор та позивач не довели порушення прав держави у спірних правовідносинах.

Касаційну скаргу подав заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, мотивуючи її тим, що суди застосували норми частин другої, третьої статті 145 Господарського кодексу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що передане державою до статутного фонду підприємства майно не змінює свого правового режиму, залишається державною власністю та стосовно нього діють обмеження щодо вільного розпорядження, передбачені для державного майна, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі Великій Палаті Верховного Суду належало вирішити питання, чи відбувається зміна державної форми власності виключно шляхом приватизації заснованого нею акціонерного товариства, адже Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання такого майна державою до статутного фонду (капіталу).

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що державне майно, яке передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.

Підстави передачі справи на ВП ВС

23 травня 2023 року КГС ВС справу з касаційною скаргою передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Колегія суддів КГС ВС вважає, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а Закон «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передачу такого майна державою до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства. Тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100% акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.

Разом із цим у постанові від 9 жовтня 2018 року у справі № 826/11262/15 КАС ВС зробив висновок про те, що засновники акціонерного товариства з моменту передачі товариству майнових внесків перестають бути власниками майна, що становить їх внески, здобуваючи у власність замість цього майна акції товариства і відповідно корпоративні права щодо цього товариства. Держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні товариством, у якому 100 % акцій перебувають у державній власності, тоді як власником майна, переданого до статутного капіталу, є саме це товариство, а не держава. Право власності на акції, емітовані акціонерним товариством, і право власності на майно, яке належить цьому акціонерному товариству, за своєю формою різняться, оскільки зазначені акції та майно є окремими об`єктами права власності.

Колегія суддів КГС ВС указує, що правовий режим майна акціонерних товариств, 100 % акцій яких належить державі, чітко не визначений у чинному законодавстві. За статтею 22 ГК суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50 % чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів. Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Отже, всі суб`єкти державного сектора економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.

Вказане, на переконання колегії суддів КГС ВС, суперечить іншим положенням ГК (абзацу другому частини другої статті 66) та ЦК (пункту 1 частини першої статті 115), які передбачають, що господарське товариство є власником майна, переданого йому до статутного капіталу та набутого іншими законними способами. У статті 12 Закону «Про господарські товариства», яка діяла щодо акціонерних товариств до вступу в дію Закону «Про акціонерні товариства», також закріплено, що товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.  

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Спірні правовідносини у цій справі виникли стосовно визнання незаконними та скасування рішення про державну реєстрацію права приватної власності за Компанією на виробничий корпус і блок обслуговуючих приміщень, наказу щодо відчуження майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником у частині зобов`язання Компанії вчинити правочин щодо відчуження її майна, переданого до її статутного капіталу засновником, визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Вирішуючи спір, господарський суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне нерухоме майно не відносилось до об`єкта державної власності, оскільки передано до статутного фонду ПрАТ «НАК «Надра України» як плата за акції шляхом підписання акта передачі-приймання майна УДПІ «Укрдіпрогеолбуд», на підставі якого нотаріусом зареєстровано право приватної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Водночас ПрАТ «НАК «Надра України» не є державним унітарним та або державним комерційним підприємством та не створено в процесі перетворення державного унітарного підприємства, а отже, посилання прокурора на норми, які застосовуються до корпоратизованих товариств, є безпідставними.

Також виходили з того, що спірний наказ Держгеонадра (служба) видала відповідно до наданих повноважень, на підставі норм законодавства України та статуту Компанії. Зазначили, що визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 серпня 2020 року не може одночасно поєднуватися з позовними вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки такі способи захисту є взаємовиключними.

Спірне нерухоме майно не підлягає витребуванню у ТОВ «ІК «Комфорт Капітал», оскільки Прокурор не довів, що власником майна є КМУ та майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Велика Палата Верховного Суду не погодилася з наведеними мотивами судів попередніх інстанцій виходячи з такого.

Крім загального порядку визначення правового режиму майна господарських товариств, акціонерне товариство, засновником і єдиним акціонером якого є держава, має спеціальний правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми, а саме стаття 22 ГК України.

З огляду на статтю 22 ГК України держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки - КМУ, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законом.

Зазначені суб`єкти управління у державному секторі економіки можуть приймати рішення, необхідні для підготовки до реалізації та здійснення державно-приватного партнерства (концесії), які є обов`язковими до виконання підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у сфері їх управління.

Законом можуть бути визначені види господарської діяльності, яку дозволяється здійснювати виключно державним підприємствам, установам і організаціям.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Правовий статус окремого суб`єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. Відносини органів управління з названими суб`єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися на договірних засадах.

Держава застосовує до суб`єктів господарювання у державному секторі економіки усі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу даних суб`єктів.

Законом встановлюються особливості здійснення антимонопольно-конкурентної політики та розвитку змагальності у державному секторі економіки, які повинні враховуватися при формуванні відповідних державних програм.

Державний фінансовий контроль щодо суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, здійснюється відповідно до закону.

Процедура визнання банкрутом застосовується щодо державних підприємств з урахуванням вимог, зазначених у главі 23 цього Кодексу.

Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб`єктів господарювання державного сектора економіки, забороняється делегувати іншим суб`єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб`єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Суб`єкт господарювання державного сектора економіки запроваджує антикорупційну програму у порядку, визначеному законом.

Отже, усі суб`єкти державного сектора економіки мають діяти на праві господарського відання чи оперативного управління.

Утворення акціонерних товариств на базі майна корпоратизованих державних унітарних товариств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статного фонду.

За загальними правилами, установленими статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.

Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Разом з тим частина третя статті 145 ГК України передбачає, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній власності, може бути змінено тільки шляхом приватизації майна державного підприємства.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до вичерпного переліку способів приватизації державного майна не належала передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизацїї державного унітарного підприємства, а також вона не є способом його приватизації.

Отже, передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.

Наведене свідчить про те, що зміна організаційно-правової форми підприємства приводить до автоматичної зміни форми державної власності нерухомого майна.

Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.

Водночас акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.

Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в Законі України «Про управління об`єктами державної власності» (пункти 19, 20 статті 11 цього Закону).

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Суди встановили, що ПАТ «НАК «Надра України», правонаступником якого на час розгляду справи є ПрАТ «НАК «Надра України», створене згідно з Указом Президента України від 14 червня 2000 року № 802 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» та на підставі Постанови КМУ від 14 липня 2000 року № 1128 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Надра України».

Відповідно до положень цього Указу сформовано статутний фонд ПАТ «НАК «Надра України» та затверджено перелік державного майна, яке передається у користування ПАТ «НАК «Надра України» для забезпечення її діяльності.

Пунктом 4 постанови КМУ від 17 серпня 2000 року № 1273 «Питання Національної акціонерної компанії «Надра України» визначено передати до статутного фонду Національної акціонерної компанії «Надра України» державне майно УДПІ «Укрдіпрогеолбуд», м. Полтава, з наступним його перетворенням у дочірнє підприємство Компанії.

Засновником ПАТ «НАК «Надра України» є держава в особі Кабінету Міністрів України (пункт 16 статуту ПАТ «НАК «Надра України», затвердженого постановою КМУ від 27 вересня 2000 року № 1460).

Акціонером Компанії є держава в особі Держгеонадр, якій надані повноваження з управління державними корпоративними правами Компанії (пункт 17 статуту).

Державне майно, у тому числі нерухоме майно, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплюється за Компанією на праві господарського віддання (пункт 22 статуту).

Отже, Держгеонадра (служба) не наділена законодавством та статутом Компанії повноваженнями вирішувати питання щодо відчуження державного майна.

Єдиним власником спірного майна є держава в особі КМУ.

Відповідно до пункту 5.4 статуту ПАТ «НАК «Надра України», затвердженого постановою КМУ від 27 вересня 2000 року № 1460, майно, що є державною власністю і передане Компанії в користування та/або управління, не підлягає відчуженню. Користування та/або управління майном Компанії здійснюється відповідно до законодавства України.

У пункті 23 статуту, затвердженого постановою КМУ від 31 серпня 2011 року № 912, визначено, що майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватися у порядку, встановленому законодавством та цим статутом.

У період до проведення перших загальних зборів, які скликаються після прийняття рішення про приватизацію пакета акцій Компанії, правочини щодо майна Компанії, переданого до її статутного капіталу засновником, вчиняються за рішенням Держгеонадр.

Пунктом 24 статуту у зазначеній редакції передбачено, що Компанія використовує державне майно, що не підлягає приватизації, відповідно до законодавства.

Пунктом 23 статуту, затвердженого постановою КМУ від 22 травня 2019 року № 640, передбачено, що Компанія є власником майна, набутого на законних підставах. Здійснюючи право власності, Компанія володіє, користується та розпоряджається належним їй майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать закону, меті діяльності Компанії та цьому статуту.

Майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватися у порядку, встановленому законодавством та цим статутом.

У пункті 24 статуту у цій редакції визначено, що державне майно, яке не увійшло до статутного капіталу Компанії та перебуває на балансі Компанії та її дочірніх підприємств або передане Компанії в господарське відання, користування чи управління, не включається до статутного капіталу Компанії.

Обмеження на відчуження державного майна, переданого до статутного фонду Компанії, закріплені в статутах, чинних на час реєстрації права приватної власності (24 жовтня 2016 року), спірного наказу (15 червня 2020 року) та укладення договору купівлі-продажу майна (14 серпня 2020 року).

Статутами, затвердженими постановами КМУ від 31 серпня 2011 року № 912 та від 22 травня 2019 року № 640, визначено, що майно, передане засновником до статутного капіталу Компанії, може відчужуватись у порядку, встановленому законодавством та цим статутом.

При цьому державне майно, у тому числі нерухоме, передане Компанії відповідно до законодавства, закріплене за Компанією на праві господарського відання.

Згідно зі статтею 6 Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою КМУ від 06 червня 2007 року № 803, відчуження майна здійснюється безпосередньо суб`єктом господарювання, на балансі якого перебуває таке майно, лише після надання на це згоди або дозволу відповідного суб`єкта управління майном, який є представником власника і виконує його функції у межах, визначених законами.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження з ФДМУ.

Зміна правового режиму майна суб`єкта господарювання здійснюється за рішенням власника у спосіб, передбачений ГК України та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом (частина друга статті 145 ГК України).

КМУ не приймав рішення про зміну режиму спірного майна, у зв`язку із цим зміна форми власності з державної на приватну не відбувалась.

Отже, правовий режим майна ПАТ «НАК «Надра України», заснованого на державній власності, міг бути змінений тільки шляхом приватизації.

Суди попередніх інстанцій встановили, що постановою КМУ від 17 серпня 2000 року № 1273, майно УДПІ «Укрдіпрогеолбуд» передано до статутного фонду ПАТ «НАК «Надра України», а спільним наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 27 квітня 2001 року № 160 і ПАТ «НАК «Надра України» від 27 квітня 2001 року № 16 затверджено акт передачі-приймання майна інституту як цілісного майнового комплексу разом з основними фондами.

Отже, вказаними актами спірне майно у приватну власність ПАТ «НАК «Надра України» не передавалось, право державної власності не змінювалось.

Правові висновки щодо неможливості відчуження на користь суб`єкта права приватної власності без прийняття власником відповідного рішення нерухомого майна, наданого у статутний капітал для здійснення статутної діяльності, яке залишається об`єктом права державної власності, та за відсутності рішення КМУ про зміну правового режиму цього майна та відповідно зміни форми власності з державної на приватну, були неодноразово викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Висновки

Здійснивши правовий аналіз Конституції України, ГК України, ЦК України, Закону України «Про господарські товариства», який діяв щодо акціонерних товариств до набрання чинності законами України «Про акціонерні товариства», «Про управління об`єктами державної власності», «Про приватизацію державного майна», стосовно корпоратизації на підставі Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 «Про корпоратизацію підприємств», законів України «Про холдингові компанії в Україні», «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зміна державної форми власності може відбуватися виключно шляхом приватизації, а Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства.

Тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю.

Отже, ВП ВС вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно тлумачили та застосували норми статей 22, 145 ГК, Закону України «Про приватизацію державного майна» і внаслідок цього неправильно вирішили спір та відмовили прокурору в позові, заявленому в інтересах держави в особі КМУ.

Тому рішення Господарського суду міста Києва від 18 липня 2022 року та постанова Північного апеляційного господарського суду від 23 листопада 2022 року в цій справі підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України. А саме, витребувати у ТОВ на користь держави в особі Кабінету Міністрів нерухоме майно - виробничий корпус та блок обслуговуючих приміщень.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.