Навіть якщо житло чи земля мають іншого власника, це не дає права службовим особам входити на ці об’єкти без дозволу фактичного володільця за межами законних процедур – ВС

Дії службових осіб, які були достеменно обізнані про перебування земельної ділянки у володінні потерпілого і після невдалих спроб отримати його дозвіл на огляд увійшли на подвір’я, зруйнувавши огорожу, та обстежили домогосподарство проти волі потерпілого, беззаперечно свідчать про спрямованість їхнього умислу на незаконне проникнення у володіння особи.

Сам факт протиправного володіння особою житловим приміщенням або земельною ділянкою, навіть якщо вони мають іншого власника, не надає права нікому, у тому числі службовим особам, входити й оглядати ці об’єкти без дозволу фактичного володільця за межами встановлених законом процедур. Це підкреслив Верховний Суд у постанові від 12 березня 2024 року по справі №722/151/20.

Обставини справи

Три службові особи міської ради та директор комунального підприємства визнані винуватими у тому, що вони шляхом зняття загороджувальної сітки через сусіднє подвір’я незаконно проникли у володіння особи– садибу та протиправно провели огляд земельної ділянки, а двоє з указаних службових осіб, окрім того, незаконно проникли у господарське приміщення.

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, засудив чотирьох осіб за ч. 2 ст. 28 – ч. 2 ст. 162 КК.

У касаційній скарзі один із захисників стверджував про незаконність засудження підзахисного за ч. 2 ст. 28 – ч. 2 ст. 162 КК, оскільки висновки судів попередніх інстанцій про перебування засуджених у садибі потерпілого ґрунтуються на припущеннях, так як межі відповідної земельної ділянки не були закріплені межовими знаками встановленого зразка, а місцезнаходження службових осіб відносно поворотних точок координат цієї ділянки у справі не встановлювалися, хоча встановлення точного місця злочину вимагало застосування спеціальних знань – залучення експерта, чого здійснено не було.

Також зазначав, що земельна ділянка, де розташоване домоволодіння потерпілого, є прибережною захисною смугою, належить до земель водного фонду і була передана у приватну власність потерпілого незаконно.

Позиція Касаційного кримінального суду

ККС залишив без зміни рішення судів попередніх інстанцій. В обґрунтування позиції ККС вказав, що факт проникнення комісії міської ради з обстеження домоволодінь на предмет дотримання санітарних норм у складі чотирьох осіб на територію садиби потерпілого без його згоди шляхом зняття загороджувальної сітки, а також входження двох осіб у домоволодінні потерпілого у господарську будівлю з метою пошуку труби, облаштованої для скидання побутових відходів у річку, підтверджено показаннями у судовому засіданні потерпілого, свідків, даними відеозапису дій комісії у домогосподарстві потерпілого, а також поясненнями самих засуджених у судових дебатах.

Невизначення у справі експертним шляхом точного розташування винуватих осіб на земельній ділянці і незакріплення меж цієї ділянки за допомогою межових знаків не свідчить про те, що висновок суду про порушення засудженими недоторканності приватного володіння ґрунтується на припущеннях.

Встановлення розташування винуватих осіб на місцевості для цілей кваліфікації їх дій за ст. 162 КК не належить до кола питань, для вирішення яких відповідно до вимог ч. 2 ст. 242 КПК обов’язковим є проведення експертизи.

Також ККС урахував, що дві суміжні земельні ділянки були виділені потерпілому у власність рішенням міської ради, цим ділянкам присвоєно індексно-кадастрові номери, а зовнішні межі землекористування погоджено у натурі на місцевості.

Доступ сторонніх осіб на ці ділянки обмежувався володільцем за допомогою огорожі – паркану і металевої сітки, що було очевидним для винуватих осіб.

Крім цього, потерпілий, свідки і самі засуджені у судовому засіданні підтверджували, що члени комісії попередньо намагалися отримати згоду потерпілого на обстеження його домогосподарства. Зазначене переконливо свідчило про усвідомлення винуватих осіб того, що конкретна земельна ділянка перебуває у володінні потерпілого, а тому вхід на неї й огляд домоволодіння потребують дозволу господаря.

Водночас сам факт протиправного володіння особою житловим приміщенням та/або земельною ділянкою, навіть якщо вони мають іншого власника, не надає права нікому, у тому числі службовим особам, входити й оглядати ці об’єкти без дозволу фактичного володільця за межами встановлених законом процедур. Адже кримінально-правова охорона недоторканності житла чи іншого володіння особи покликана забезпечити також захист нерозривно пов’язаного з цими об’єктами права людини на повагу до її приватного та сімейного життя. Тому ст. 162 КК застосовується й у випадках, якщо проникнення жодним чином не позначається на праві власності або іншому праві володіння, а також може застосовуватися навіть у разі, коли протиправне вторгнення здійснено власником відповідного майна.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.