Для працівників медичної сфери збираються скасувати кримінальну відповідальність за зараження невиліковною інфекційною хворобою – у ГНЕУ ВР розкритикували законопроект

Головне науково-експертне управління парламенту висловило критику до законопроекту, який передбачає скасування для медичних, фармацевтичних та інших працівників, які проводять певні маніпуляції (наприклад, косметологів), кримінальної відповідальності за зараження людини невиліковною інфекційною хворобою.

Нагадаємо, як писала «Судово-юридична газета», Верховна Рада прийняла в першому читанні законопроект 9398 авторства нардепів Олександри Устінової, Михайла Радуцького та інших, яким пропонується внести низку змін до Кримінального кодексу щодо декриміналізації зараження ВІЛ чи іншою невиліковною хворобою.

Зокрема з КК пропонується прибрати статтю 130, яка передбачає кримінальну відповідальність за зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) чи іншої невиліковної інфекційної хвороби.

Крім того, пропонується прибрати зі статті 131 КК відповідальність працівників медичної сфери за неналежне виконання їх обов’язків, що призвело до зараження людини іншою невиліковною хворобою.

Автори вказують, що криміналізація зараження ВІЛ/СНІДом та іншими хворобами це «радянські традиції» і «стигматизація осіб за станом здоров'я».

Втім, не досить зрозуміло, чому автори вирішили прибрати відповідальність і для медичних працівників за зараження іншою невиліковною хворобою, і чи є наявність такої відповідальності «радянськими традиціями».

При цьому одночасно народні депутати також вказують, що «наразі Україна стоїть перед викликом нової хвилі епідемії ВІЛ», і «одним з дієвих механізмів зменшення розповсюдження ВІЛ є декриміналізація контактів та передачі захворювання».

Натомість у Головному науково-експертному управлінні Верховної Ради вказали, що прийняття такого закону буде мати зворотний ефект.

«Такий підхід суттєво звужує межі застосування ст. 131 КК, адже під її дію не підпадатимуть неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило інфікування особи збудником іншої, за виключенням ВІЛ, особливо небезпечної інфекційної хвороби.

Такі діяння як, наприклад, використання медичним працівником непродезінфікованих належним чином медичних інструментів і шприців, що призвело до інфікування іншої особи збудником особливо небезпечної інфекційної хвороби (за виключенням ВІЛ), у разі прийняття поданого законопроекту вочевидь буде розцінюватись суб’єктами правозастосування як неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 КК). Однак у такому випадку стає незрозумілим, чому кримінальна відповідальність за неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило інфікування ВІЛ, залишається окремим складом кримінального правопорушення.

Принагідно зауважимо, що суб’єктами складу кримінального правопорушення, передбаченого чинною ст. 131 КК, є не лише медичні працівники, а також інші працівники, професійна діяльність яких (прямо чи опосередковано) пов’язана з контактуванням чи обігом біологічних речовин, що можуть містити збудники невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини.

Відтак у разі прийняття поданого законопроекту відповіді потребуватиме й питання кваліфікації діяння у вигляді неналежного виконання вищезазначеним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило інфікування особи збудником іншої, за виключенням ВІЛ, особливо небезпечної інфекційної хвороби.

Також ГНЕУ ВР вказує, що у законопроекті пропонується декриміналізувати свідоме поставлення іншої особи в небезпеку зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини. У свою чергу, зараження іншої особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, вчинене через необережність (чинна ч. 2 ст. 130 КК), вочевидь пропонується розцінювати як необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК).

Однак така пропозиція потребує додаткового обґрунтування з огляду на таке.

За офіційними даними Центру громадського здоров’я МОЗ, за 30 останніх років в Україні офіційно зареєстровано 312 091 випадок ВІЛ-інфекції серед громадян України, у тому числі 100 363 випадки захворювання на СНІД та 44 221 випадок смерті від захворювань, зумовлених СНІДом.

«Тобто, можна сказати, що за 30 років Україна втратила понад 44 тисячі громадян, які померли від СНІДу. У свою чергу, у Державній стратегії у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам на період до 2030 року зазначено, що «за даними Європейського центру з контролю та профілактики захворюваності та Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Україна залишається однією з країн, де продовжує зростати кількість нових випадків інфікування ВІЛ та смертей від СНІДу; на початок 2019 року Україна посідала одне з перших місць серед країн Європейського регіону за кількістю осіб, які живуть з ВІЛ-інфекцією, налічуючи, за оціночними даними, 237000 осіб.

Доцільність збереження кримінальної відповідальності за вищезазначені діяння обґрунтовується й тим, що особа, яка поставила в небезпеку зараження або заразила іншу особу вірусом, як мінімум, знала про те, що вона є носієм відповідного вірусу, розуміла, що вищевказані хвороби являють собою невиліковні інфекції, та способи їх передачі – тобто, повинна була усвідомлювати, що її поведінка несе в собі ризик заподіяння значної шкоди іншій особі шляхом зараження» – вказали експерти ГНЕУ ВР.

За таких умов залишення свідомого поставлення іншої особи в небезпеку зараження особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу, фактично безкарними радше сприятиме подальшому поширенню відповідних захворювань, аніж забезпечить ефективну протидію їх поширенню.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.