Представлений Науково-практичний коментар Кодексу суддівської етики за загальною редакцією судді Черкаського ОАС Альони Каліновської

28 квітня 2025 року представлений Науково-практичний коментар Кодексу суддівської етики за загальною редакцією судді Черкаського окружного адміністративного суду Альони Каліновської та співавторів - науковців Віталія Махінчука і Галини Миронової.

Зазначений коментар містить всебічний аналіз основних положень етичних стандартів, яких судді повинні дотримуватися. За авторським задумом метою цього твору є роз'яснення принципів, закладених у Кодексі суддівської етики (затвердженому Рішенням ХХ чергового з’їзду судді України від 18.09.2024), які охоплюють верховенство права, незалежність суддів, неупередженість, чесність і прозорість. У коментарі роз’яснюються правила поведінки суддів під час виконання професійних обов’язків та позасудової діяльності; приділено окрему увагу принципу довіри до судової системи, уникненню конфлікту інтересів, дотриманню моральних і правових стандартів, а також підвищенню професійного рівня суддів.

Автори пропонують нові методологічні підходи, зокрема, виокремлюють два види оцінки доброчесності, що є основою для забезпечення прозорості у системі правосуддя та формування довіри суспільства до судової влади, про що зазначено у коментарі до статті 3 Кодексу суддівської етики. В коментарі до вказаної статті співавтори зробили висновок, що на сьогодні, незважаючи на досить широке застосування доброчесності і як принципу, і як вимоги (атрибуту) до суддів, чітке нормативне визначення цього поняття відсутнє, а тому запропоновано орієнтуватись на визначення поняття доброчесність, що надано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 року у справі № 9901/355/21, у якій доброчесність визначається як: «позитивна моральна якість, зумовлена свідомістю і волею людини, яка є узагальненою стійкою характеристикою людини, її способу життя, вчинків; якість, що характеризує готовність і здатність особистості свідомо і неухильно орієнтуватись у своїй діяльності та поведінці на принципи добра і справедливості» .

Новелою є пропозиція авторів виділити два види оцінки доброчесності судді:

1) оцінка доброчесності судді яка реалізується через принцип гласності, що встановлена статтею 3 Кодексу суддівської етики, яка здійснюється звичайною розсудливою людиною (законослухняною людиною, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) шляхом контролю через принцип гласності, зокрема шляхом присутності в залі судового засідання під час здійснення суддею правосуддя, яка може на власний розсуд формувати свою думку щодо доброчесності судді, наприклад щодо дотримання суддею принципу рівності сторін, дотримання високих стандартів поведінки під час здійснення правосуддя, виявлення поваги до сторін та інших осіб, присутніх в залі судового засідання. Однак відповідна думка такої звичайної розсудливої людини не потребує письмового викладення у будь якій формі, а лише впливає на загальне формування довіри суспільства до судової системи. Порушення радше має морально-репутаційні наслідки для судді, ніж юридичні (наприклад, суддя може зазнати суспільного осуду або втратити авторитет серед колег), але це не є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

2) оцінка доброчесності судді або кандидата на посаду судді яка реалізується під час проходження останніми відповідних процедур (проходження суддями оцінювання на відповідність займаній посаді, процедури призначення кандидата на посаду судді або переведення судді тощо). Вказані процедури передбачені законом, за чітко визначеною методологією або порядком. Зазначена оцінка доброчесності проводиться особами, які наділені повноваженнями формувати висновок щодо доброчесності і пройшли відповідну процедуру відбору. Висновок викладається у письмовій формі і має бути обґрунтований і вмотивований, має юридичні наслідки, зокрема впливає на подальшу участь особи у відповідному конкурсі або впливає на професійну діяльність з обов’язковим урахуванням інших обставин.

Різниця вказаних двох видів оцінки доброчесності судді полягає у тому, що у першому випадку висновок особи щодо доброчесності судді передбачений коментованою статтею, реалізується через принцип гласності та не потребує письмового викладення, а у другому випадку висновок щодо доброчесності судді або кандидата на посаду судді, передбачений відповідним законом, реалізується через відповідну процедуру, особами, які пройшли процедуру відбору, висновок має бути вмотивованим та викладеним у письмовій формі.

Спільною характеристикою зазначених двох видів оцінки доброчесності судді є те, що формування негативного висновку, як особою так і групою осіб, не є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, але може нести морально-репутаційні наслідки. Що стосується наявності негативного висновку щодо доброчесності судді під час проходження процедури оцінювання на відповідність зайнятій посаді, то на думку авторів, такий висновок не може бути самостійною підставною для звільнення судді, а має розглядатись у сукупності з іншими результатами відповідного оцінювання. У випадку наявності негативного висновку під час прийняття суддею участі у відповідному конкурсі на зайняття вакантної посади, то такий висновок може бути лише підставою для закінчення участі у відповідному конкурсі, і в жодному разі не може бути підставною для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Також авторами запропоновані зміни до Кодексу суддівської етики, зокрема до статті 14, а саме в абзаці першому слова «учасниками судового процесу» замінити на «учасниками справи», оскільки на думку авторів, вказана стаття стосується саме учасників справи (сторони, треті особи та їх представники) і не стосується інших учасників процесу, таких як помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст), оскільки спілкування судді з помічником, секретарем та судовим розпорядником у позапроцесуальних відносинах є важливим аспектом організації роботи суду.

В науково-практичному коментарі до Кодексу суддівської етики також представлені визначення етичних понять, що надають чітке і однозначне тлумачення термінів, що дозволить користувачам уникнути непорозумінь. Це особливо важливо в науці, праві, етиці та судочинстві – де точність є критично важливою ознакою.

Коментар може стати корисним для суддів, працівників суду, адвокатів, прокурорів, практикуючих юристів, науковців та всіх тих, хто цікавиться питаннями здійснення правосуддя та суддівської етики. Коментар допоможе в отриманні нової інформації у відповідному напрямку, сприяючи утвердженню правової культури та зміцненню авторитету судової системи України. Автори сподіваються, що представлений зацікавленому читачеві Науково-практичний коментар Кодексу суддівської етики слугуватиме важливим джерелом для вирішення етичних ситуацій, що можуть виникати у практичній діяльності судді в судовій практиці.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.