Верховний Суд вказав, що апеляційний суд невірно скасував умовне покарання чоловіку, який ухилявся від мобілізації

Як раніше писала «Судово-юридична газета», стосовно осіб, які ухилилися від мобілізації, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду, як правило, займає позицію, що не можна призначати покарання з випробуванням із застосуванням статті 75 КК, і потрібно застосовувати реальне покарання у виді позбавлення волі.

До прикладу, у справі №629/2438/23 ККС ВС вказав, що навіть якщо йдеться про утримання матері-інваліда ІІІ групи та неповнолітньої дитини, а також визнання вини, це не є підставою для того, щоб призначати ухилянту від мобілізації покарання з випробуванням, адже  «звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію».

У постанові по справі №750/1281/24 ККС ВС зазначив, що апеляційний суд мав вказати причини, чому звільнення від відбування покарання з випробуванням не демотивує інших осіб, які підлягають мобілізації. Чоловік мав утриманні неповнолітню дитину і матір пенсійного віку, а також отримав свого часу тяжку травму.

Разом з тим, як писала «Судово-юридична газета», в одній зі справ Верховний Суд все ж залишив покарання з випробуванням в силі. В даній справі суб’єктом злочину виступав чоловік, який працював на об’єкті критичної інфраструктури, і якого не встигли забронювати (постанова ККС ВС від 18 лютого 2025 року, справа №226/1856/23).

31 липня 2025 року Касаційний кримінальний суд виніс рішення у справі №947/10923/24, яким навпаки, змінив вирок апеляційного суду, який скасував призначене судом першої інстанції чоловіку покарання з випробуванням.

Втім, у даній справі чоловік після факту ухилення вже мобілізувався до ЗСУ. Таким чином, він, будучи військовослужбовцем, відбуватиме умовне покарання за ухилення від мобілізації.

Обставини справи

Чоловік відмовився отримати повістку про його виклик до ТЦК під підпис. Вироком Київського райсуду Одеси чоловіка засуджено за ст. 336 КК (ухилення від призову) до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.

Вироком Одеського апеляційного суду від 6 лютого 2025 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного умовного покарання скасовано і ухвалено свій, яким чоловіку призначено покарання за ст. 336 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Тобто, скасовано покарання з випробуванням і призначено реальне покарання з відбуванням у місцях позбавлення волі.

Адвокат у касаційній скарзі вказав, що наразі чоловік беззаперечно визнав вину та розкаявся у вчиненому, а також на даний час призваний на військову службу за мобілізацією та належним чином виконує свій конституційний обов`язок щодо захисту Батьківщини, що підтверджує його щире каяття.

Отже, вирок апеляційного суду на теперішній час про можливість виправлення чоловіка лише в умовах ізоляції його від суспільства є необґрунтованим. Прокурор просила касаційну скаргу захисника залишити без задоволення.

Що вирішив Верховний Суд

Колегія суддів ККС ВС вказала наступне.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, призначаючи вид та розмір покарання, місцевий суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК є нетяжким, а також взяв до уваги особу засудженого.

Зокрема, місцевий суд виходив з того, що чоловік раніше не судимий, неодружений, на утриманні нікого не має, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставинами, які пом`якшують покарання, судом визнано його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності. Обставин, які б обтяжували покарання, в ході судового розгляду встановлено не було.

Враховуючи особу, місцевий суд дійшов висновку, що застосування до останнього положень ст. 75 КК буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Проте з такими висновками місцевого суду не погодився суд апеляційної інстанції.

Так, скасовуючи вирок місцевого суду в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд у своєму вироку зазначив, що місцевий суд недостатньо врахував конкретні обставини кримінального правопорушення, те, що засуджений, будучи військовозобов`язаним й придатним до військової служби, та повідомленим у визначеному законом порядку про призов, не з`явився до ТЦК, чим ухилився від призову.

Мотивуючи свої висновки, апеляційний суд вказав (фактично цитуючи висновки Верховного Суду – прим. ред.), що «ухилення від захисту Батьківщини під час військової агресії ворога свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим».

Проте колегія суддів ККС Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції про неможливість звільнення чоловіка від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та вважає обґрунтованими вимоги касаційної скарги захисника в цій частині.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як зазначив Верховний Суд, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вчинений злочин є нетяжким. Засуджений повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, шкодує про цей вчинок, про що свідчить безпосередньо його заява від 17 лютого 2025 року та витяг з наказу командира військової частини про призов на військову службу від 24 лютого 2025 року, з призначенням останнього на посаду солдата резерву 51 запасної роти. Крім того, під час досудового розслідування він активно сприяв розкриттю злочину та в ході судового розгляду визнав пред`явлене йому обвинувачення в повному обсязі та погодився на розгляд кримінального провадження в порядку ст. 349 КПК, тобто без дослідження доказів його винуватості.

За наявності обставин, які пом`якшують покарання та з визнанням яких судом першої інстанції, повністю погоджується і колегія суддів, зважаючи на відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд касаційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення касаційної скарги захисника та застосування до засудженого положень ст. 75 КК України. В зв`язку з чим вирок апеляційного суду підлягає зміні в цій частині.

Нагадаємо, як раніше писала «Судово-юридична газета», у постанові від 3 червня 2025 року по справі №734/2253/24 ККС ВС вказав, що звільнення засудженого з військової служби у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком не позбавляє його права на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби.

Для реалізації цього права засуджений має звернутися з відповідною заявою до адміністрації установи виконання покарань, після чого рішення про його умовно-дострокове звільнення ухвалюється судом у порядку виконання судових рішень.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.