Верховний Суд розмежував матеріальну та процесуальну добросовісність та визначив наслідки зловживання ними

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у справі  № 439/1225/14-ц, вважає, що Апеляційний суд неповноважний закривати апеляційне провадження як помилково відкрите у разі виявлення того, що поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження відбулися на підставі недостовірних даних. У цьому разі апеляційний суд має повноваження визнати відповідні дії скаржника зловживанням процесуальними правами та залишити апеляційну скаргу без розгляду.

У кожному випадку суд повинен оцінити доводи, що наведені у клопотанні про його поновлення, та

зробити мотивований висновок щодо поважності або неповажності причин пропуску строку,

встановити, чи є такий строк значним та

чи його поновлення не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані із дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункти 52, 54)).

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України).

Парламент імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. Тому у випадку такого оскарження суду слід з`ясовувати дотримання умов, передбачених ЦПК України, а саме:

а) чи подала апеляційну скаргу особа, не повідомлена про розгляд справи або не залучена до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

б) чи пропущений строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 червня 2025 року у справі № 477/735/16-ц, від 8 жовтня 2025 року у справі № 940/205/20 (пункт 34)).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо:

(1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

(2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

(3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Зазначені приписи не передбачають можливості закриття апеляційного провадження з підстави його помилкового відкриття.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Добросовісність необхідно розуміти як реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункт 75)).

Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони правовідносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц тощо), зокрема процесуальних.

Потрібно розмежовувати матеріальну та процесуальну добру совість, зловживання процесуальними правами і зловживання матеріальними (цивільними) правами як за сферою застосування відповідних юридичних конструкцій, так і за наслідками такого застосування.

Матеріальна добра совість визначається, зокрема, пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України, а процесуальна, - зокрема, статтею 44 ЦПК України (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2024 року в справі № 532/1550/23, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 вересня 2025 року у справах № 758/10275/21 і № 754/3801/23 тощо).

У разі зловживання процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов, чи застосувати інші заходи процесуального примусу.

Тоді як наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема, відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року в справі № 318/89/18, від 17 листопада 2021 року в справі № 757/30424/18, від 9 серпня 2023 року у справі № 932/4154/22, від 17 вересня 2025 року у справах № 758/10275/21, Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року в справі № 904/2979/20, Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року в справі № 686/16569/22).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданням цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. .

Перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер  (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункт 77)).

Подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про його поновлення неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до тих, які у частині другій статті 44 ЦПК України визначені як дії, що суперечать завданням цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 (пункт 78)).

Тож КЦС ВС постановив. що у разі встановлення після відкриття цього провадження, яке відбулося за відсутності матеріалів справи, того, що не було підстав поновлювати строк на апеляційне оскарження, оскільки причини, які стали підставою для такого поновлення, є неповажними та спростовані матеріалами справи, що надійшли після відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд визнає дії скаржника зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України та залишає апеляційну скаргу без розгляду.

Обставини справи

У  2014 році суд першої інстанції задовольнив позов про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва. Рішення набрало законної сили та протягом тривалого часу не оскаржувалося.

Лише через більш ніж десять років прокурор звернувся з апеляційною скаргою, діючи в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ), яка не існувала на момент ухвалення рішення, а також у інтересах міської ради — правонаступниці сільської ради, що брала участь у справі.

Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження прокурор обґрунтовував тим, що копію рішення суду першої інстанції отримав лише 13 січня 2025 року, а отже подав апеляцію невдовзі після ознайомлення з ним.

Львівський апеляційний суд погодився з наведеними аргументами, поновив строк на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження. Однак після надходження матеріалів справи дійшов протилежного висновку.

З’ясувалося, що ще у серпні 2024 року прокуратура офіційно зверталася із запитом про ознайомлення з матеріалами справи, а відповідна відмітка підтверджує, що прокурор фактично ознайомився з ними 15 серпня 2024 року. Тобто задекларована в апеляційній скарзі дата першого ознайомлення — 13 січня 2025 року — не відповідала дійсності.

На цій підставі апеляційний суд визнав, що строк було поновлено безпідставно, і закрив апеляційне провадження як помилково відкрите.

Не погоджуючись із таким підходом, прокурор подав касаційну скаргу. Серед ключових доводів — твердження про те, що апеляційний суд обмежився оцінкою обізнаності прокуратури про рішення суду першої інстанції, але не врахував момент, з якого про можливе порушення інтересів держави дізналася саме ДІАМ.

Крім того, прокурор звертав увагу на те, що ані ДІАМ, ані міська рада як правонаступниця сільської ради самостійно не вживали заходів щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду зазначила, що апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що прокурор був обізнаний про рішення суду першої інстанції раніше, ніж ДІАМ, в інтересах якої подано апеляційну скаргу.

За таких обставин визначення дати, з якої саме ДІАМ дізналася про рішення, не має правового значення. Верховний Суд послався на усталену практику Великої Палати, згідно з якою обізнаність представника держави є вирішальною для обчислення процесуальних строків.

Окрему увагу Верховний Суд приділив інституційним змінам у системі органів архітектурно-будівельного контролю.

ДІАМ була створена лише у 2020 році. До цього функції державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду здійснювали органи ДАБІ, зокрема Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, яка була учасником справи та припинила діяльність у 2015 році.

Верховний Суд наголосив: ні ДАБІ, ні її територіальні органи не були позбавлені можливості оскаржити рішення суду першої інстанції у встановлені строки. Тому створення нового органу — ДІАМ — не породжує нового права на апеляційне оскарження судового рішення після спливу строків.

Аналогічний підхід застосовано й щодо органів місцевого самоврядування. Перехід повноважень від сільської ради до міської ради як правонаступниці не впливає на початок перебігу строку апеляційного оскарження і не відновлює його.

Водночас Верховний Суд дійшов принципового висновку: апеляційний суд не мав повноважень закривати апеляційне провадження як помилково відкрите.

Автор Тарас Лученко

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.