ЄСПЛ стягнув компенсацію на користь судді, який оскаржував примусове переведення до іншої судової палати
Європейський суд з прав людини 15 січня 2026 року виніс рішення у справі BILIŃSKI v. POLAND за заявою польського судді, якого примусово перевели до іншої судової палати після критики уряду.
Суд визнав, що Польща порушила статтю 6 Конвенції (право на справедливий суд), оскільки позбавивши суддю можливості оскаржити своє переведення, держава підірвала саму суть правосуддя.
Головним для ЄСПЛ стало питання: чи має суддя право судитися з державою за свою посаду?
Уряд стверджував, що стаття 6 § 1 Конвенції не застосовується у її цивільному аспекті до відповідного провадження.
По-перше, вони зазначили, що за польським законодавством не існує суб’єктивного права судді «обіймати конкретну посаду в певному суді».
По-друге, Уряд наполягав, що право, на яке посилався заявник, має не цивільний, а публічно-правовий характер і тому виключається зі сфери застосування статті 6 § 1 Конвенції за умов, визначених у справі Vilho Eskelinen та інші проти Фінляндії [ВП] (№ 63235/00, ЄСПЛ 2007‑II).
У цьому контексті Уряд зазначив, що обидва критерії тесту Eskelinen були виконані, оскільки (1) національне законодавство прямо виключало судовий перегляд рішень щодо скарг суддів на розподіл їхніх обов’язків, включно з переведенням до інших палат у межах суду, та (2) це виключення було обґрунтоване об’єктивними причинами в інтересах держави, а саме для забезпечення ефективного та результативного управління суддівським персоналом.
Проте Суд вважає, що за відсутності письмових мотивів щодо цього питання заявник, чия робота та поведінка не ставилися під сумнів, міг стверджувати, що його переведення не відповідало положенням національного законодавства.
ЄСПЛ погодився з висновками Суду ЄС, викладеними у його рішенні від 6 жовтня 2021 року (у справі W.Ż. (Палата надзвичайного контролю та публічних справ Верховного Суду – призначення), що переведення судді без його чи її згоди між двома палатами одного й того самого суду потенційно може підірвати принципи незмінюваності суддів та судової незалежності.
Посилаючись як на власні висновки у справі Bilgen, так і на висновки Суду ЄС у згаданій справі, Суд вважає, що захист судової незалежності вимагає застосування однакового рівня гарантій проти примусових переведень членів судової влади як до переведень між двома палатами одного й того самого суду, що розглядають різні галузі права, так і до переведень між окремими судами.
У справі Bilgen v. Turkey Суд встановив, що не було б виправданим виключати членів судової влади з-під захисту статті 6 Конвенції у питаннях, що стосуються умов їхньої служби, на підставі особливого зв’язку лояльності та довіри до держави. Дійшовши цього висновку, Суд зазначив, що хоча трудові відносини між державним службовцем і державою традиційно можуть визначатися як такі, що ґрунтуються на довірі та лояльності до виконавчої влади, оскільки від працівників держави вимагається реалізовувати політику уряду, те саме не стосується членів судової влади, які відіграють іншу та більш незалежну роль через свій обов’язок здійснювати контроль за неправомірними діями уряду та зловживанням владою.
Їхні трудові відносини з державою мають розумітися у світлі специфічних гарантій, необхідних для судової незалежності та принципу незмінюваності суддів.
Таким чином, коли йдеться про особливу довіру та лояльність, якої вони повинні дотримуватися, то це є лояльність до верховенства права та демократії, а не до носіїв державної влади.
Цей складний аспект трудових відносин між суддею та державою робить необхідним достатнє дистанціювання членів судової влади від інших гілок державної влади при виконанні своїх обов’язків, щоб вони могли ухвалювати рішення насамперед на основі вимог права та справедливості, без страху чи прихильності.
Було б помилковим припускати, що судді можуть підтримувати верховенство права та забезпечувати дію Конвенції, якщо національне законодавство позбавляє їх гарантій статей Конвенції у питаннях, що безпосередньо стосуються їхньої індивідуальної незалежності та неупередженості ( справи Bilgen, § 79, та Grzęda, § 264).
Обставини справи
У період з 2018 року по червень 2019 року заявник розглянув кілька сотень справ про адміністративні правопорушення, пов’язані зі здійсненням свободи зібрань та вираження поглядів. Він ухвалював рішення, зокрема, у справах, пов’язаних із контрдемонстраціями під час щомісячних заходів із вшанування пам’яті жертв катастрофи польського урядового літака в Смоленську 2010 року («смоленські щомісячні вшанування», див. Siedlecka v. Poland, № 13375/18, § 1, 31 липня 2025 р.), та демонстраціями проти реформ судової системи, що проводилися тодішнім урядом.
Постанови заявника, у яких він посилався на конституційні стандарти та стандарти Конвенції щодо свободи вираження поглядів і зібрань, викликали значний інтерес ЗМІ та громадськості. Під час публічних дебатів рішення заявника сприймалися як несприятливі для Уряду. Політики від правлячої партії виступали з публічними заявами, критикуючи постанови заявника.
3 грудня 2018 року та 18 січня 2019 року заявник просив голову районного суду перевести його до іншої кримінальної палати цього суду, щоб він міг розглядати інші справи ніж адміністративні правопорушення з метою підвищення його кваліфікації та професійного досвіду. Ці прохання не були задоволені.
29 березня 2019 року міністр юстиції видав наказ про скасування деяких відділів у чотирнадцяти окружних судах Польщі, включно з кримінальним відділом XI Окружного суду Варшави-Сродмієшця, починаючи з 1 липня 2019 року.
17 червня 2019 року віце-президент окружного суду звернувся до Ради з проханням (Колегіум) Варшавського регіонального суду (a вищий суд), щоб дати свій висновок щодо передачі заявника до відділу у справах сім’ї та неповнолітніх III (“відділ у справах сім’ї”) районного суду у зв’язку з цим зі скасуванням кримінального відділу XI, як того вимагає закон.
27 червня 2019 року голова районного суду повідомив заявника, що, у зв’язку зі скасуванням кримінальної палати XI та за відсутності висновку колегії щодо його переведення, з 1 липня 2019 року він мав бути тимчасово переведений до відділу адміністративних правопорушень кримінальної палати V районного суду до висновку колегії.
3 липня 2019 року голова окружного суду вирішив перевести заявника до палати у справах сім’ї цього суду, починаючи з 1 Липня 2019 року з огляду на скасування кримінальної палати XI. У рішенні не було зазначено правових підстав для передачі.
Навіть коли Голова окружного суду скасував це рішення, реальність не змінилася: суддю просто залишили на новому місці, фактично проігнорувавши закон.
Суддя вирішив оскаржити своє переведення і врешті решт отримав компенсацію через рішення ЄСПЛ.
Автор: Тарас Лученко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
