Юридична стать vs мобілізація: як харківський прецедент змінює правила військового обліку

В українській судовій практиці окреслено новий підхід у зв’язку з рішенням суду у Харкові щодо ведення військового обліку в умовах воєнного стану: офіційно зареєстрована зміна статі підлягає обов’язковому врахуванню у ТЦК. У такій ситуації органи військового управління опинилися перед непростою дилемою: з одного боку потрібно діяти відповідно до нового юридично підтвердженого статусу особи, відображеного у державних реєстрах та офіційних документах, з іншого – такі зміни негативно впливають на мобілізаційний облік.

Реальність vs фізіологія

Як раніше писала «Судово-юридична газета», на початку 2026 року Харківський окружний адміністративний суд, розглянувши справу №520/32460/25, ухвалив рішення, яке стало одним із найбільш резонансних у вітчизняній правовій практиці: представників ТЦК зобов’язали виключити з військового обліку особу, яка офіційно змінила стать із чоловічої на жіночу.

Суд не розглядав питання фізіологічної трансформації або медичних/хірургічних втручань. Суттю рішення було те, що юридичний статус, зафіксований у державних актах цивільного стану, має пріоритет при веденні обліку, що відповідає принципу правової визначеності: якщо держава видала паспорт і свідоцтво про народження із зазначенням жіночої статі, інші державні органи зобов’язані враховувати цей статус у межах своїх повноважень.

Суд наголосив, що неврахування оновленого юридичного статусу під час ведення військового обліку порушує принцип рівності та заборону дискримінації, адже особа фактично втратила свій попередній обліковий статус як чоловік відповідно до реєстрів. Рішення підтверджує, що юридичний статус має домінантне значення у правовому полі, незалежно від фізіологічних характеристик особи.

Таке судове рішення стало можливим завдяки змінам у законодавстві щодо державної реєстрації актів цивільного стану: до 2016 року юридичне визнання зміни статі майже завжди вимагало фізіологічного втручання, такого як хірургічна операція або гормональна терапія. Нині, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», достатньо подати до органу державної реєстрації медичний висновок уповноваженого медичного закладу, що підтверджує гендерну дисфорію. На його підставі здійснюється внесення змін до актового запису про народження та документів, зокрема паспорта, що надає особі новий юридичний статус, обов’язковий для врахування всіма державними органами, включно з органами військового обліку та мобілізації.

Описана регламентація спрощує процедуру юридичного визнання гендеру та підвищує її доступність. Правозахисні та громадські організації, які працюють із цими питаннями, відзначають тенденцію до зростання кількості звернень щодо зміни статі. Хоча централізованої статистики немає, це особливо помітно в умовах воєнного стану, коли громадяни активніше подають медичні висновки та документи до органів державної реєстрації для офіційного визнання зміни своєї статі, що свідчить про підвищення значущості питання гендерної реєстрації у контексті мобілізаційного обліку.

У судовій практиці, на відміну від адміністративних формулювань, наявність медичних втручань не є обов’язковою умовою; визначальним є юридичне визнання – офіційні документи, що підтверджують новий статус. Цей підхід застосовується незалежно від медичних або фізіологічних аспектів і підкреслює значення юридичної процедури для всіх сфер правового регулювання.

Попри відсутність централізованих державних даних щодо кількості змін гендеру, наявні спостереження свідчать про зростаюче використання доступної процедури для легалізації гендерного статусу. Це створює необхідність для державних органів адаптувати системи обліку, включно з військовими реєстрами, до актуальних правових норм, водночас забезпечуючи захист законних прав і інтересів осіб.

Законодавчі прогалини та нові загрози

Незважаючи на чинне законодавство, у сфері мобілізаційного обліку немає спеціальної норми, яка б чітко регламентувала порядок врахування юридичної зміни гендеру у реєстрах призовників і військовозобов’язаних. Військовий облік формується на основі різних законів, але механізм оновлення даних після зміни статі відсутній, що створює правову невизначеність і неоднорідну практику на місцевому рівні, часто вимагаючи судового втручання.

Медичний висновок про гендерну дисфорію, необхідний для юридичної зміни статі, не містить даних про придатність до служби. Військово-лікарські комісії формально не пов’язані з процедурою зміни статі та не завжди мають доступ до оновлених актових записів, через що дані мобілізаційних реєстрів можуть не відповідати відомостям ДРАЦС.

Судові рішення про виключення з обліку після юридичної зміни гендеру формують прецеденти, що впливають на практику та мобілізаційну систему. Масове застосування таких рішень без чітких адміністративних механізмів може ускладнювати синхронізацію реєстрів і точність даних військовозобов’язаних.

В умовах війни відсутність внутрішніх процедур у державних органах створює ситуації, коли виключення з обліку здійснюється через суд, а не адміністративно. Це, у свою чергу, затягує процес і формує тимчасові «прогалини» у мобілізаційних списках. Різне трактування правил у регіонах здатне спричиняти нерівне застосування норм і додаткове навантаження на судову систему.

Міжнародна практика показує: різні країни використовують обов’язкові медичні або адміністративні процедури для оцінки придатності до служби незалежно від юридичного гендеру, забезпечуючи мобілізаційну готовність. Україна може адаптувати такі підходи для створення прозорих механізмів, що враховують обороноздатність та права людини.

Юридична зміна гендеру створює дисбаланс між правами людини та потребами оборони. Конституція України гарантує рівність і одночасно встановлює обов’язок захищати державу. У випадку, коли юридично визнаний гендер відрізняється від попереднього облікового статусу, органи військового обліку стикаються з викликом: як синхронізувати дані, не порушуючи прав особи та не створюючи прогалин у мобілізаційній системі.

Законодавчі прогалини створюють потенційні ризики: особа з юридично оформленим зміненим гендером може бути виключена з обліку без чітких процедур перевірки придатності до служби. Навіть законне судове рішення не вирішує проблему, якщо відсутні механізми автоматичного оновлення даних, що може спричиняти затримки або помилки у реєстрі військовозобов’язаних.

Відсутність прозорих процедур може формувати потенційний канал для ухилення від мобілізації через формальні колізії. Досвід інших країн свідчить, що такі ризики можна усунути через обов’язкову перевірку придатності до служби незалежно від юридичного гендеру, прозорі процедури внесення змін у мобілізаційні реєстри та синхронізацію даних між цивільними та військовими системами. У наших реаліях трансгендерні особи після юридичної зміни статі опиняються у правовому вакуумі: вони вже не чоловіки за документами, але це створює колізії між паспортними даними та військовими реєстрами.

Проблема військового обліку трансгендерних осіб виходить за межі адміністративних процедур, торкаючись прав людини та соціальної інтеграції. В умовах війни аргумент оборонної необхідності з дотриманням прав людини є ключовою умовою легітимності держави. Законодавчі зміни та узагальнення практики Верховним Судом повинні чітко визначити механізм виключення з військового обліку, уникнути судових спорів і забезпечити єдність правозастосування у цій сфері.

Автор: Валентин Коваль

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.