Незалежність суду та безпека учасників: інтерв’ю з новообраною членкинею ВРП Тетяною Спірідоновою

Посилення незалежності судової гілки влади стало одним із ключових результатів ХХ чергового з’їзду суддів України. Під час з’їзду делегати обрали нових членів Вищої ради правосуддя за квотою з’їзду. Новим обличчям у складі Вищої ради правосуддя стала Тетяна Спірідонова — суддя Хмельницького апеляційного суду з багаторічним професійним досвідом. Після призначення Тетяна Вікторівна в інтерв’ю виданню «Судово-юридична газета» окреслила ключові виклики для судової системи під час війни: безпеку установ та організацію роботи в умовах воєнного стану, та пояснює, чому питання бронювання працівників апарату є критичними.

— Як ви оцінюєте діючу модель дисциплінарної відповідальності суддів з точки зору її відповідності принципу справедливості і незалежності судової влади? Чи існують, на вашу думку, аспекти, які потребують законодавчого уточнення?

Тетяна Спірідонова: На мій погляд, процедурна справедливість забезпечується не лише результатом, а й самим процесом прийняття рішення. У дисциплінарному провадженні щодо суддів це означає:

• чітко визначені підстави відповідальності;
• право судді на захист;
• незалежний орган, що розглядає справу;
• мотивоване рішення.

Сьогодні очевидною загрозою незалежності суддів залишається відсутність чіткого визначення в законі підстав для дисциплінарної відповідальності. Якщо ж підстави відповідальності сформульовані занадто абстрактно (наприклад, «поведінка, що підриває авторитет правосуддя»), виникає ризик довільного тлумачення, що суперечить ідеї справедливості.

Критерії дисциплінарної процедури мають бути передусім передбачуваними для самого судді, адже розмиті правила — це інструмент для зловживань і переслідувань. Сама лише незгода сторони процесу з тим, як суддя тлумачить закон, не має бути підставою для дисциплінарної скарги, адже такі питання слід вирішувати лише у межах процедур оскарження судових рішень.

Справедливість дисциплінарної процедури передбачає формування таких стандартів її застосування, які б максимально зменшували ризик безпідставного притягнення суддів до відповідальності. Насамперед має послідовно дотримуватися презумпція добросовісності судді, а всі сумніви під час дисциплінарного провадження повинні тлумачитися на його користь.

Важливим є всебічне й об’єктивне з’ясування обставин справи, гарантування судді реальної можливості для ефективного захисту та застосування дисциплінарних санкцій виключно за принципом співмірності з допущеним порушенням. Водночас не слід забувати, що суддя є не виконавцем суспільних чи політичних очікувань, а носієм судової влади, для якого незалежність становить фундаментальну гарантію здійснення правосуддя.

— Війна поставила перед судовою владою безпрецедентний виклик: як забезпечити безперервність правосуддя, не наражаючи людей на небезпеку? Як суди справляються з роботою в умовах постійних обстрілів та повітряних тривог? Чи достатньо уваги держава приділяє безпеці суддів та учасників процесів?

Тетяна Спірідонова: Я вважаю, що судова система цілком підтвердила спроможність виконувати свою конституційну функцію навіть у воєнний час. Реалії сьогодення ставлять суддів перед необхідністю поєднувати виконання функцій правосуддя з організаційною та безпековою адаптацією, що значно ускладнює їхню роботу та ефективність судової системи.

Суди змушені переривати засідання під час повітряних тривог, ширше використовувати можливості дистанційної участі в судових засіданнях. Ці заходи впроваджуються судами з огляду на те, що відчуття безпеки є важливою передумовою для належної участі сторін у судовому процесі. Лише перебуваючи у безпечному середовищі, учасники можуть зосередитися на розгляді справи, повноцінно викласти свою позицію та ефективно реалізувати свої процесуальні права.

Важливо, щоб безпекові рішення держави зосередилися на модернізації інфраструктури судів, оскільки більшість будівель судів зводилися у мирний час і не пристосовані до умов війни. Тому необхідно забезпечити облаштування належних укриттів у приміщеннях судів або у безпосередній близькості до них, обладнати їх зв’язком, робочими місцями.

Водночас відчувається недостатня увага до розвитку та вдосконалення електронних сервісів судів. Зокрема, на практиці все частіше виникають перебої у роботі систем відеоконференцзв’язку, що ускладнює проведення дистанційних засідань і може призводити до затягування розгляду справ. Тому забезпечення стабільної та технічно надійної роботи таких сервісів є також важливою умовою для безпечного і безперервного здійснення правосуддя.

— Питання бронювання працівників апаратів судів стоїть дуже гостро. Які наслідки для правосуддя ви бачите вже сьогодні через мобілізацію секретарів та помічників?

Тетяна Спірідонова: Є очевидною важливість питання бронювання працівників апаратів судів, що є не привілеєм, а необхідною умовою безперервного здійснення правосуддя та стабільного правопорядку в державі.

Ще минулого року Рада суддів України ініціювала перегляд підходів до бронювання працівників системи правосуддя та запропонувала забезпечити бронювання працівників апаратів судів на рівні не менше 80%, проте урядового або законодавчого вирішення це питання не знайшло.

Сьогодні до відтоку кадрів призводить не лише низька заробітна плата, а й загроза мобілізації.

Брак працівників, які фактично забезпечують організацію судового розгляду, має наслідком зростання навантаження на тих працівників, які залишилися, а за цих умов зростає ймовірність процесуальних помилок. Без належної підтримки з боку апарату суду суддя змушений відволікатися від безпосереднього здійснення правосуддя на вирішення організаційних питань. Така ситуація може вплинути на якість відправлення правосуддя та створює додаткові ризики для верховенства права.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.