35 смертей і тисячі скарг: чи зможе Верховна Рада зупинити ТЦК при перевищенні повноважень
35 смертельних випадків на території ТЦК та десятки тисяч скарг на ізоляцію від світу змусили законодавців діяти. Новий проєкт закону № 15303 вперше вводить пряму кримінальну відповідальність за «бусифікацію» та виконання завідомо незаконних наказів під час мобілізації.
Як повідомляла «Судово-юридична газета» 8 червня у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт № 15303, який пропонує змінити статтю 146-1 Кримінального кодексу України «Насильницьке зникнення», адаптуючи її до реалій воєнного стану та мобілізаційних процесів.
Попри те, що супровідні документи на офіційному вебсайті Верховної Ради України були оприлюднені не одразу, опублікований автором текст проєкту вже спричинив активне обговорення у професійному середовищі. Основною метою законопроєкту є припинення практики «бусифікації», а також приведення процедур мобілізації у відповідність до вимог Конституції України та чинного законодавства.
Статистика щодо інцидентів
Необхідність прийняття законопроєкту зумовлена гострою необхідністю захисту конституційних прав. В пояснювальній записці автор наводить статистику правопорушень, які наразі розпорошені між загальними статтями КК про перевищення влади чи катування:
Повідомляється про 35 смертельних випадків, які сталися на території ТЦК або невдовзі після призову, що пов’язані зі стресом або ненаданням медичної допомоги.
Фіксуються повідомлення про 20 спроб самогубства, які пов’язані з психологічним тиском та ізоляцією.
180 випадків тілесних ушкоджень середньої та тяжкої тяжкості, зокрема переломи, струс мозку, які стали наслідком застосування фізичної сили.
Також повідомляється про десятки тисяч скарг на незаконне вилучення телефонів та повну ізоляцію від зовнішнього світу.
Також у пояснювальній записці згадується про близько 450 кримінальних проваджень, відкритих Державним бюро розслідувань щодо посадових осіб ТЦК, за злочини, які наразі не мають спеціальної кваліфікуючої норми.
Нова редакція статті 146-1 КК
Проєкт пропонує викласти статтю 146-1 КК України під новою назвою «Насильницьке зникнення». Тепер під представниками держави розуміються службові особи України, а також будь-які особи, що діють за згоди чи підтримки органів влади.
Арешт чи затримання з подальшою відмовою визнати цей факт або приховуванням місця перебування особи каратиметься позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.
Кримінально караними стають:
- Примусове утримання особи в ТЦК, збірних пунктах або військових частинах за відсутності законних підстав.
- Утримання громадян понад встановлений законом строк адміністративного затримання (який за загальним правилом становить 3 години).
- Примусове вилучення мобільних телефонів або інше обмеження доступу до засобів зв’язку.
За ці дії передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 7 років.
Відповідальність за накази
Законопроєкт вводить персональну відповідальність керівників, а саме начальників ТЦК та СП.
Видання розпорядження, що призвело до протиправного затримання чи доставлення особи, каратиметься позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.
Примітка до статті прямо вказує, що виконання завідомо незаконного наказу не звільняє виконавця від кримінальної відповідальності.
Якщо ж незаконне утримання вчинене щодо неповнолітнього, групи осіб, або поєднане з насильством, небезпечним для життя, чи «жорстоким, нелюдським поводженням», покарання зростає до 7–12 років позбавлення волі.
Нажаль, Проєкт може зіткнутися з опором силових структур, оскільки він безпосередньо зачіпає діяльність органів, відповідальних за мобілізаційний ресурс. Багато ТЦК наразі ігнорують терміни адміністративного затримання, а криміналізація перевищення цього строку навіть на годину створить тисячі потенційних фігурантів серед службових осіб.
Законопроєкт № 15303 має стати інструментом, що змусить кожного представника ТЦК пам'ятати, що права людини не скасовуються воєнним станом, а незаконний наказ не захистить від реального терміну у 12 років.
Перспектива ухвалення цього законопроєкту, як і будь-якої ініціативи, що стосується ТЦК та мобілізаційних процесів, є одним із найскладніших питань у нинішньому політичному та правовому полі. З одного боку, цифри у пояснювальній записці вимагають від Ради негайної реакції, з іншого — оборонні потреби ставлять жорсткі рамки.
35 смертельних випадків та 180 фактів тілесних ушкоджень — це вже не просто цифри, а маркер, ігнорування якого б’є по легітимності самого інституту мобілізації та знижує загальну довіру до ЗСУ. Опоненти апелюватимуть до принципу пропорційності покарання. Крім того, формулювання щодо «насильницького зникнення» або «незаконного утримання» потребуватимуть надскладної доказової бази в судах, що може перетворити закон на суто декларативний.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
