До 7 років за «бусифікацію»: у Раді пропонують криміналізувати незаконне утримання громадян у ТЦК
Соціальна напруга навколо методів роботи окремих представників ТЦК досягла критичної точки, на що законодавець відреагував реєстрацією нового законопроєкту № 15303. Поки на сайті Верховної Ради публікація супровідних документів до законопроєкту не відбулась, сам текст документу № 15303 уже став доступним завдяки автору законодавчої ініціативи.
Законопроєкт № 15303 зареєстровано у Верховній Раді 8 червня 2026 року. Законопроєкт спрямований на посилення кримінальної відповідальності за незаконне позбавлення волі, вчинене представниками держави, із акцентом на дії співробітників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП).
Нова редакція статті 146-1 КК
Законопроєкт пропонує викласти статтю 146-1 КК України у новій редакції під назвою «Насильницьке зникнення». Головна зміна полягає в тому, що під «представниками держави» тепер розуміються службові особи України, а також особи, які діють за підтримки, дозволу або згоди органів державної влади чи органів місцевого самоврядування України.
Частина 1 статті передбачає покарання від 3 до 5 років за арешт чи затримання представником держави з подальшою відмовою визнати цей факт або приховуванням місця перебування людини.
Криміналізація «бусифікації»
Окрему увагу законопроєкт приділяє відповідальності посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Військової служби правопорядку та інших військових службових осіб. Документ пропонує запровадити кримінальну відповідальність за незаконне утримання громадян під час проведення мобілізаційних заходів.
Зокрема, кримінально караними пропонується визнати примусове утримання особи в приміщеннях органів військового управління, збірних пунктах або військових частинах за відсутності законних підстав, а також утримання громадян понад встановлені законом строки адміністративного затримання.
Крім того, до переліку заборонених дій пропонується віднести примусове вилучення мобільних телефонів або інше незаконне обмеження доступу затриманої особи до засобів зв’язку.
За вчинення таких дій законопроєкт передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до семи років.
Відповідальність за незаконні накази
Частина 3 законопроєкту вводить сувору відповідальність для керівників. Видання завідомо незаконного наказу, що призвело до протиправного затримання чи доставлення особи, каратиметься позбавленням волі на строк від 5 до 8 років. Важливо, що примітка до статті прямо вказує: виконання завідомо незаконного наказу не звільняє виконавця від кримінальної відповідальності.
Обтяжуючі обставини
Згідно з частиною 4, якщо вищезгадані дії вчинені щодо неповнолітнього, щодо кількох осіб, групою осіб за попередньою змовою або із застосуванням насильства, небезпечного для життя, покарання зростає до 7–12 років позбавлення волі. Окремо виділено фактор «жорстокого, нелюдського поводження, що принижує гідність».
На думку автора ініціативи, законопроєкт має створити чіткі правові межі між законними мобілізаційними заходами та діями, які можуть містити ознаки кримінального правопорушення. Запропоновані норми покликані надати судам інструменти для розмежування правомірного виконання мобілізаційних процедур і незаконного позбавлення особи волі.
Водночас реалізація запропонованих змін може викликати низку практичних питань. Зокрема, одним із ключових викликів стане доказування моменту, коли законне доставлення особи до ТЦК та СП або іншого уповноваженого органу перетворюється на незаконне утримання. Саме від чіткого встановлення цих обставин залежатиме правозастосовна практика у таких справах.
Крім того, законопроєкт може зіткнутися з дискусіями під час парламентського розгляду, оскільки його положення безпосередньо стосуються діяльності структур, задіяних у забезпеченні мобілізаційних заходів та оборони держави.
Загалом законопроєкт №15303 є спробою перевести суспільну дискусію щодо можливих порушень прав людини під час мобілізації у площину кримінально-правової відповідальності. У разі ухвалення документа незаконне утримання громадян, примусове обмеження їхнього зв’язку або інші дії, вчинені поза межами встановлених законом процедур, можуть бути віднесені до категорії тяжких злочинів із реальними строками позбавлення волі.
Якщо законопроєкт буде підтриманий парламентом, він може стати одним із найвагоміших механізмів запобігання зловживанням службовими повноваженнями під час проведення мобілізаційних заходів в умовах воєнного стану.
«Судово-юридична газета» слідкуватиме за появою документів на офіційному сайті ВРУ, проте ініціатива вже демонструє бажання встановити паритет між державним примусом та недоторканністю особи.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
