Держфінмоніторинг: як Україна шукає «брудні» гроші за кордоном

У період повномасштабної збройної агресії Російської Федерації протидія транснаціональним фінансовим злочинам набула критичного значення для забезпечення національної безпеки та економічного суверенітету України. Фінансування агресії, системний обхід міжнародних санкцій, легалізація коштів, отриманих від корупційних правопорушень, а також використання віртуальних активів для вчинення злочинів вимагають від держави не лише внутрішніх механізмів контролю, а й ефективної інтеграції у глобальну систему протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму. У цьому контексті міжнародна діяльність Державної служби фінансового моніторингу України є одним із ключових елементів стратегії захисту державних інтересів в умовах транснаціональних фінансових загроз національній безпеці.

Як працює українська фінансова розвідка за кордоном

Міжнародна діяльність Державної служби фінансового моніторингу України полягає у співпраці з тими міжнародними інституціями, які формують глобальні стандарти фінансової безпеки. Фінансові злочини сьогодні майже завжди мають міжнародний характер: гроші проходять через кілька країн, юрисдикцій, інколи — через офшори. Робота виключно в межах національної юрисдикції дає змогу бачити лише фрагментарну картину, оскільки в переважній більшості ці злочини мають транснаціональний характер і пов’язані з агресією РФ, обходом санкцій, ухиленням від сплати податків, легалізацією доходів, у тому числі отриманих від корупційних правопорушень, а також із використанням віртуальних та ціннопаперових активів.

Тому міжнародна діяльність — це не «участь у заходах», а системна робота на трьох рівнях:

• Перший — участь у глобальних майданчиках, таких як FATF, MONEYVAL і Егмонтська група, де формуються правила і підходи.
• Другий — двостороння робота: десятки зустрічей із партнерами, де домовляються про обмін інформацією, синхронізацію підходів і спільні дії.
• Третій — практична частина: відкриття нових каналів отримання даних і розширення доступу до інформації, необхідної для фінансових розслідувань.

Чому Україні важливо бути присутньою в FATF, MONEYVAL і Егмонтській групі

Ці організації — ключові «точки входу» у глобальну систему фінансової безпеки, і кожна із них виконує свою функцію. FATF — міжурядовий орган, який розробляє міжнародні стандарти у сфері протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму. По суті, це «правила гри» для всіх країн. MONEYVAL — експертний комітет Ради Європи, який здійснює оцінку того, наскільки країни дотримуються стандартів FATF і наскільки ефективно вони працюють на практиці. Егмонтська група — мережа підрозділів фінансової розвідки, через яку відбувається обмін інформацією між країнами і яка функціонує на операційному рівні.

Для України це означає дві ключові речі. По-перше, ми не просто адаптуємося до правил, а беремо участь у їх формуванні. По-друге, маємо доступ до глобальної інформаційної мережі, яка підсилює ефективність розслідувань. При цьому Україна сьогодні не лише переймає досвід, а й активно ділиться власним. Підходи Державної служби фінансового моніторингу України щодо використання нових аналітичних інструментів, зокрема в умовах війни, викликають значний інтерес у європейських партнерів. Відбувається регулярний обмін цим досвідом у межах робочих груп і двосторонніх зустрічей.

У Державній службі фінансового моніторингу України зазначають, що постійний самоаналіз, перегляд власних рішень і готовність змінювати процеси дозволяють забезпечувати високий рівень роботи. В умовах війни це має ще більшу вагу, зокрема в частині протидії фінансуванню агресії і обходу санкцій.

Як відбувається обмін інформацією з партнерами про підозрілі операції

Міжнародний обмін фінансовою інформацією працює за простим принципом: кожна країна бачить лише свою частину фінансового ланцюга. Через міжнародну співпрацю вдається зібрати цілісну картину руху коштів: кошти можуть вийти з України, пройти через кілька юрисдикцій і опинитися в іншій частині світу. Без доступу до даних партнерів цей ланцюг розривається.

Через закриті канали зв’язку Егмонтської групи та двосторонні домовленості Україна отримує інформацію про фінансові операції, рух коштів за кордоном, компанії та рахунки в інших юрисдикціях, зв’язки між людьми, бізнесом і транзакціями. У залежності від країни може надаватися й інша інформація. Ці дані інтегруються в аналітичні системи та алгоритми, що дозволяє швидше виявляти ризики і формувати матеріали, які передаються правоохоронним органам.

Водночас, важливо розуміти: ці матеріали не є доказовою базою. Це аналітичні, розвідувальні дані, які можуть сприяти виконанню завдань розвідувальними та правоохоронними органами. У подальшому вони допомагають збирати вже доказову базу.

Одним із ключових елементів міжнародної співпраці є укладення меморандумів з іноземними партнерами — вони є не просто формальністю, а реальним робочим інструментом обміну інформацією. У багатьох випадках без таких угод доступ до інформації може бути суттєво обмежений. Без вибудовування взаємодії якісна співпраця просто неможлива. Домовленості з юрисдикціями, які традиційно використовуються у складних фінансових схемах, відкривають доступ до інформації, яка раніше була фактично закритою. Завдяки такій формі співпраці Держфінмоніторинг має можливість бачити повні ланцюги руху коштів, а не окремі фрагменти. Чим ширша міжнародна взаємодія — тим менше «білих плям» залишається у фінансових розслідуваннях.

Яких результатів вдалось досягти завдяки міжнародній співпраці

У Державній службі фінансового моніторингу кажуть: результати можна виміряти впливом, а не процесом. Попри серйозний супротив, призупинення членства Росії в FATF залишається чинним — Україна послідовно відстоює цю позицію. Важливо зазначити, що Європейський Союз включив Росію до переліку юрисдикцій високого ризику, а це прямий інструмент фінансового тиску.

Крім того, значно розширено мережу співпраці: підписано нові меморандуми, зокрема зі Швейцарією — це перший в історії двосторонній документ про прямий обмін фінансовою розвідінформацією, якого не було 25 років. У 2025 році Держфінмоніторинг направив сотні запитів та спонтанних повідомлень до підрозділів фінансової розвідки у понад 60 країн. Завдяки цьому вдається виявляти і блокувати кошти, пов’язані з протиправною діяльністю, на значні суми. У багатьох випадках йдеться про бюджетні кошти, які спочатку привласнюються, а потім легалізуються через складні транскордонні схеми.

Також відкрито доступ до нових джерел інформації, зокрема платних баз даних, що безпосередньо впливає на якість матеріалів, які передаються правоохоронним органам.

Таким чином, міжнародна робота Держфінмоніторингу — це, по суті, спосіб скласти цілісну картину руху коштів між країнами. Чим активнішою стає співпраця з іншими державами, тим менше «білих плям» залишається у фінансових розслідуваннях.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.