Порушення правил об’єднання позовних вимог є підставою для повернення позовної заяви — ВП ВС

Питання правильного об’єднання позовних вимог має ключове значення для доступу до правосуддя в адміністративному судочинстві. Помилки на цій стадії призводять до повернення позову без розгляду по суті.

У справі № 990/583/25 від 19 березня 2026 року Велика Палата Верховного Суду розглянула питання: чи допускається об’єднання в одному позові вимог до різних органів державної влади, якщо такі вимоги підсудні різним судам, у тому числі Верховному Суду як суду першої інстанції.

Обставини справи

Позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до держави України в особі Президента України.

У позові він заявив низку вимог, зокрема:

— встановлення юридичних фактів, пов’язаних із пенсійним забезпеченням;
— визнання протиправними дій та бездіяльності різних органів державної влади (Пенсійного фонду України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, правоохоронних органів, суддів);
— зобов’язання здійснити перерахунок пенсії та інші дії;
— стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Суд першої інстанції повернув позовну заяву, вказавши на порушення правил об’єднання позовних вимог, оскільки вони підсудні різним судам.

Позивач оскаржив це рішення, наполягаючи, що всі вимоги є взаємопов’язаними і мають розглядатися в одному провадженні.

Позиція ВП ВС

Велика Палата Верховного Суду підтвердила правильність висновків суду першої інстанції та детально роз’яснила застосування процесуальних норм.

Суд нагадав: «Визначений частиною четвертою статті 22 КАС України перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним».

Зазначено, що, відповідно до пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо: законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо пов'язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.

ВП ВС вказала, що приписам цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Поряд з тим закон установлює норму, відповідно до якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або кілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.

На підставі цього, ВП ВС зазначає: «…нормами КАС України імперативно врегульовано підсудність адміністративних справ з визначенням категорій справ, які підлягають розгляду Верховним Судом як судом першої інстанції та не підлягають розгляду іншими адміністративними судами в разі об'єднання у позові вимог, які хоч і пов`язані між собою, але їх розгляд віднесено до підсудності іншого адміністративного суду як суду першої інстанції».

Аналізуючи зміст позову, Велика Палата встановила, що фактично позивач заявив вимоги до різних суб’єктів владних повноважень, хоча формально визначив відповідачем лише Президента України.

Одні з цих вимог - до Президента України, за правилами виключної підсудності належать до компетенції Верховного Суду як суду першої інстанції, інші ж - до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України, правоохоронних органів, судів, підсудні окружному адміністративному суду.

Таким чином, об`єднані у цій позовній заяві вимоги підсудні різним судам і, відповідно, мають бути розглянуті такими судами, що відповідатиме завданню адміністративного судочинства та встановленому процесуальним законом порядку.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позаяк позивач об'єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам і нема законних підстав для їхнього роз'єднання в окремі провадження таким чином, щоб після роз'єднання Верховний Суд як суд першої інстанції міг розглядати у самостійному провадженні позовні вимоги до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України, які за правилами виключної підсудності йому не підсудні.

У зв’язку з цим суд підтвердив застосування процесуального наслідку. Позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог.

У підсумку, Велика Палата Верховного Суду залишила апеляційну скаргу без задоволення та підтвердила правомірність повернення позову, зазначивши, що позивач неправомірно об’єднав в одному провадженні вимоги до різних суб’єктів владних повноважень, які підсудні різним судам, а таке об’єднання суперечить правилам підсудності, не може бути усунуте шляхом роз’єднання і є підставою для повернення позовної заяви, при цьому таке повернення не позбавляє особу права повторно звернутися до суду з дотриманням встановлених процесуальних вимог.

Ця позиція формує чіткий орієнтир: навіть взаємопов’язані вимоги повинні заявлятися з урахуванням правил підсудності, і їх штучне об’єднання не допускається.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.