Візит делегації ЄСПЛ до Києва: Маттіас Гійомар про відповідальність РФ та підтримку суддів України
Вперше за 15 років Україну відвідала делегація Європейського суду з прав людини на чолі Голови Суду Маттіаса Гійомара, судді Миколи Гнатовського та заступника секретаря Суду Абеля Кампоса. У межах візиту делегація зустрілась з українським керівництвом, зокрема з очільником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирилом Будановим. Крім того, делегацію Європейського суду з прав людини прийняли і у Верховному Суді.
Офіційний візит делегації ЄСПЛ до України завершився відкритою зустріччю з представниками медіа. Публічне спілкування стало важливою частиною програми візиту та одним із небагатьох прикладів прямої комунікації судової інституції такого рівня у період кризи.
У фокусі зустрічі — тисячі справ проти РФ, майбутнє міждержавних позовів та оцінка стійкості українського правосуддя.
Голова ЄСПЛ Маттіас Гійомар та члени делегації поділилися враженнями від візиту та відповіли на запитання «Судово-юридичної газети» та журналістів, що брали участь у зустрічі.
- Які ж головні висновки після зустрічей з українською владою та громадою за ці два дні зробили члени делегації?
Маттіас Гійомар: Цей офіційний візит є справді важливим і значущим у воєнний час. Я впевнений, що він матиме вплив. Мої висновки наступні. По-перше, я абсолютно вражений українським народом — тим, наскільки ви сміливі, стійкі та боретеся проти постійних масованих атак. Це приклад для всіх європейців.
По-друге, я глибоко переконаний, що зрештою мир і справедливість переможуть. Це більше ніж почуття — це глибоке переконання.
Микола Гнатовський: Це велика подія. Візит голови ЄСПЛ вперше за 15 років — це демонстрація того, що Суд розуміє важливість України для Європи. Це не тільки Європа підтримує Україну, це Україна підтримує Європу, борючись проти війни та абсолютно прямих замахів на гуманізм, права людини та верховенство права.
- Чи планує ЄСПЛ розглядати справи, пов'язані з воєнними злочинами, геноцидом чи депортацією дітей, у більш прискореному порядку?
Микола Гнатовський: Ці справи розглядаються судом зараз на основі рішень у міждержавних справах, насамперед у справі «Україна і Нідерланди проти Росії». У цих справах визначені основні параметри. Суд вважає їх пріоритетними, але оскільки справ, пов'язаних з війною, зараз на розгляді близько 5800, це займе певний час — може рік-два.
Ми пройдемо цей шлях максимально швидко. Підкреслюю: ЄСПЛ — це суд про відповідальність держави, а не про кримінальну відповідальність конкретних осіб.
Абель Кампос: Ми залучаємо значну кількість ресурсів для вирішення цих справ. У Секретаріаті суду створено спеціалізований підрозділ (specialized unit), що складається приблизно з 20 осіб. Ми робимо все можливе, щоб вирішити індивідуальні випадки за 1,5–2 роки.
Микола Гнатовський: Розгляд справ, пов'язаних із масштабною агресією, вимагає колосальних ресурсів. Їхня динаміка безпосередньо залежить від того, як саме відповідні судові інстанції опрацьовуватимуть матеріали.
Якщо судді бачать підстави для негайного ухвалення рішення — вони це роблять. Проте, якщо виникає потреба в додатковому вивченні обставин чи доопрацюванні проєктів рішень, це об’єктивно потребує більше часу. Саме тому ми не можемо давати жорстких публічних зобов’язань щодо конкретних дат.
Суд робить усе можливе, щоб розглядати справи оперативно. Озвучені плани щодо завершення певних етапів до 2028 року виглядають цілком реалістичними, але ми маємо зважати на багато чинників. Суд не може приймати факти на віру без належного підтвердження. Кожен доказ має бути перевірений, а це — тривалий і кропіткий процес. Ми маємо розуміти, щоб рішення Суду було незаперечним та мало реальну юридичну силу в майбутньому, кожна процедурна деталь повинна бути дотримана.
- Як Ви бачите місію Суду в умовах, коли Росія створила власну «альтернативну правову систему» і відверто ігнорує рішення ЄСПЛ?
Маттіас Гійомар: У 2022 році Суд зробив дуже важливий вибір — зберегти свою юрисдикцію щодо незавершених російських справ, яких було близько 16 000–17 000. Це був політичний вибір із практичними наслідками. Навіть якщо Росія не співпрацює, Суд показує, що правосуддя для жертв продовжує здійснюватися.
У справі «Україна та Нідерланди проти Росії» ЄСПЛ задокументував факти та надав історії легальний запис (record bearing legacy). Це важливо для сьогодення та майбутнього. Це також дає правові підстави для роботи Реєстру збитків.
Микола Гнатовський: Ті рішення, які ухвалює ЄСПЛ, юридично чинні. Вони встановлюють юридичні факти та відповідальність Росії за порушення міжнародного права. Вона нікуди не зникне ніколи. Скільки б вони не казали «ми не визнаємо», це все одно залишиться. Поки ця відповідальність не буде понесена, жодного подальшого руху для Росії в цьому напрямку бути не може.
- Як Ви оцінюєте прогрес судової реформи в Україні, враховуючи часті порушення 6-ї статті Конвенції (право на справедливий суд)?
Маттіас Гійомар: Це не справа Суду — оцінювати національні реформи. Суд лише перевіряє відповідність конкретних випадків вимогам Конвенції . Оцінка планів дій — це більше функція Комітету Міністрів Ради Європи. Однак те, що має бути підкреслене, — це повна відданість України виконанню рішень Суду, попри воєнний стан та труднощі.
Микола Гнатовський: Неможливо забезпечити дотримання прав людини без судової системи, яка функціонує належним чином. У нас є величезна системна проблема надмірної тривалості проваджень, що тягне за собою низку інших порушень.
У нас є надмірна та системна проблема тривалості проваджень — як у кримінальних, так і у цивільних справах. Це величезна біда, яка тягне за собою низку інших порушень прав людини. Багато проблем починаються саме з того, що справа просто довго розглядається. Наприклад, якщо це кримінальне провадження, людина надто довго перебуває під вартою; додайте сюди неналежні умови тримання — і порушення тягнуться одне за одним.
Суспільство вимагає від суддів багато чого, але у них шалене навантаження. Коли європейські судді бачать навантаження наших суддів, вони вважають, що це якісь «кіборги».
Держава зрештою має забезпечити, щоб судова система працювала незалежно та в умовах, які дають можливість завоювати довіру власних громадян. Без цієї довіри система не буде ефективною. Окреме питання — ресурси. Критично важливим є кадрове забезпечення.
Безумовно, ЄСПЛ розглядає кожну конкретну справу у світлі її обставин. У нас є кейси, де ми знаходили порушення верховенства права, зокрема щодо кар’єри суддів. Є й такі, де ми не вбачали порушень і визнавали скарги неприйнятними. Усі варіанти можливі, адже все залежить від конкретної ситуації.
- В Україні гостро стоїть проблема втручання в діяльність суддів, зокрема через відкриття кримінальних проваджень та звільнення за результатами негласних слідчих розшукових дій (НСРД). Як ви ставитеся до такої практики та чи не вбачаєте в цьому політичного тиску на суддів?
Маттіас Гійомар: Як суддя я маю бути обережним у висловлюваннях, оскільки подібні справи можуть стати предметом розгляду в майбутньому, і ми мусимо зберігати свою неупередженість. Однак, як принцип, я можу поділитися спостереженнями щодо інших європейських країн.
Зараз ми бачимо вражаючу тенденцію: якщо раніше заявниками у справах щодо функціонування судової системи були переважно звичайні громадяни, то тепер дедалі частіше до ЄСПЛ звертаються самі судді. Вони скаржаться на дисциплінарні заходи або на спроби зазіхання на їхню незалежність. Це показує, що через індивідуальні заходи проти конкретного судді може здійснюватися спроба послабити функціонування верховенства права в цілому. Такі спори дозволяють Суду підтримувати належне розділення гілок влади та захищати незалежність юстиції.
Микола Гнатовський: Щодо України, у нас вже є практика, яка стосується негласних розшукових дій. Наприклад, справа «Денисюк та інші проти України». Хоча вона не стосується безпосередньо суддів, вона дає чітке уявлення про те, чого вимагає ЄСПЛ у контексті НСРД.
Якщо ж говорити саме про суддів, то є важливе палатне рішення у справі «Якимчук проти України». Там було знайдено порушення цілої низки статей Конвенції (зокрема 6-ї та 8-ї). Справа стосувалася судді місцевого суду, у кабінеті якої протягом тривалого часу велося прослуховування. Її звинуватили в отриманні неправомірної вигоди на дуже незначні суми (близько 51 та 1000 гривень) і зрештою звільнили. Ви можете ознайомитися з цим публічним рішенням і побачити, що Суд сказав з цього приводу.
Проте варто розуміти: у кожному конкретному випадку рішення залежатиме від специфічних обставин та від того, як спрацювали національні суди. Поки справа не пройде всю національну ієрархію, ЄСПЛ не зможе надати остаточну оцінку. Тому я, як і президент Суду, мушу обмежити себе в коментарях, аби не зашкодити майбутньому розгляду подібних справ.
Візит делегації ЄСПЛ до Києва став важливим моментом як для України, так і для міжнародної спільноти. Під час обговорень було підкреслено, що Росія не зможе уникнути відповідальності за порушення прав людини, оскільки встановлені Судом факти мають довготривалий юридичний характер і залишаються чинними незалежно від політичних обставин.
Для України ключовим викликом залишається зміцнення національної судової системи, яка в умовах значного навантаження має забезпечувати ефективне верховенство права та реальний доступ до правосуддя.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
