Обвинувачені зможуть вимагати компенсацію за незаконне переслідування через суд: до КПК готують зміни

Довгий час у кримінальному процесі України воля потерпілого у справах приватного обвинувачення була абсолютним законом, що часто позбавляло обвинуваченого шансу на повну реабілітацію. Проте станом на травень 2026 року інститут приватного обвинувачення пропонують удосконалити на законодавчому рівні. «Судово-юридична газета» повідомляла, що у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 15218, що передбачає надання обвинуваченому права заперечувати проти закриття провадження.

Чинна стаття 26 КПК України визначає, що кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише за заявою потерпілого, а його відмова від обвинувачення є безумовною підставою для закриття справи. Суд  зобов’язаний припинити розгляд незалежно від позиції обвинуваченого, що фактично робить останнього заручником волі іншої сторони.

Закриття провадження у зв’язку з відмовою потерпілого не є реабілітуючою підставою. А це означає, що факт невинуватості особи не встановлюється, а переслідування просто припиняється.

Ба більше, особа втрачає право на відшкодування шкоди за Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки таке право виникає лише при виправдувальному вироку або закритті справи за реабілітуючими обставинами.

Коли виникає право на відшкодування шкоди

Відповідно до Закону про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду право особи на компенсацію виникає лише у визначених законом випадках.

Йдеться, зокрема, про ухвалення виправдувального вироку суду, або ж закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами.

До реабілітуючих підстав належать:

• відсутність події кримінального правопорушення;
• відсутність у діянні складу кримінального правопорушення;
• невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпання можливостей їх отримати.

Проте, коли кримінальне провадження закривається через відмову потерпілого від обвинувачення відповідно, суд не встановлює невинуватість особи. Провадження припиняється лише через волевиявлення потерпілого. Саме тому така підстава не вважається реабілітуючою.

Це означає, що особа фактично втрачає можливість вимагати відшкодування шкоди, навіть якщо кримінальне переслідування тривало тривалий час.

Саме цю проблему намагається вирішити законодавча ініціатива. Законопроєкт передбачає надання обвинуваченому права заперечувати проти закриття провадження за відмовою потерпілого, щоб мати можливість довести справу до виправдувального вироку і отримати право на повну реабілітацію. Законопроєкт пропонує внести зміни до статей 26 та 284 КПК України. Так, відмова потерпілого залишається підставою для закриття, крім випадку коли обвинувачений заперечує проти закриття кримінального провадження відносно нього. Як наслідок заперечення: кримінальне провадження продовжується в загальному порядку

Що саме може бути компенсовано

Якщо право на відшкодування виникає, наприклад, у разі виправдувального вироку, особі можуть бути компенсовані:

• заробіток та інші грошові доходи, втрачені внаслідок незаконного переслідування;
• майно, яке було конфісковане, вилучене або на яке було накладено арешт (гроші, вклади, цінні папери, частки у статутному капіталі);
• штрафи, сплачені на виконання незаконного вироку;
• судові витрати;
• витрати на юридичну допомогу;
• моральна шкода.

Моральна шкода підлягає відшкодуванню у випадках, коли незаконні дії органів слідства або суду призвели до моральних страждань, порушення звичних життєвих зв’язків або вимагали від особи додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір такої компенсації визначає суд. Водночас закон встановлює мінімальну гарантію: відшкодування не може бути меншим за один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування особи під слідством або судом.

Важливо, що відповідна шкода відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету незалежно від того, чи була встановлена вина посадових осіб, які здійснювали розслідування або розгляд справи.

Кейс Надії Трофимової

Несправедливість чинної системи демонструє кейс Надії Трофимової, яка звернулася до Конституційного Суду задля оскарження неможливісті довести свою невинуватість через «безумовну» волю потерпілого. 11 березня 2026 року на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження перший сенат КСУ розглядав справу за конституційною скаргою Надії Анатоліївни. Скаржниця звернулася до КСУ із клопотанням перевірити на конституційність частину четверту статті 26, пункт 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України.

Вона заперечувала проти закриття справи, оскільки хотіла виправдального вироку, проте суди всіх інстанцій заявили про свій обов’язок закрити справу за заявою потерпілого. Авторка скарги вважає, що це порушує її права на повагу до людської гідності та судовий захист. Наразі рішення Конституційного Суду немає. Справа знаходиться на стадії розгляду, і як тільки КСУ ухвалить рішення, воно буде оприлюднене на сайті суду.

Таким чином, законопроєкт № 15218 пропонує законодавчий механізм вирішення цієї проблеми.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.