Податкові пільги для нерезидентів: Верховний Суд розмежував КБВ і бенефіціарного власника доходу в міжнародних угодах

Концепція «бенефіціарного власника доходу» є однією з найбільш складних у міжнародному оподаткуванні та практиці застосування конвенцій про уникнення подвійного оподаткування. Контролюючі органи нерідко застосовують спрощений підхід, вважаючи, що подальший рух коштів по ланцюгу автоматично свідчить про транзитний характер отримувача доходу.

Водночас у справі № 520/24629/24 Верховний Суд продемонстрував комплексний підхід до оцінки цього статусу, розмежувавши поняття формального розпорядження доходом і фактичного контролю над ним у межах корпоративної структури.

Суд підкреслив, що сам факт подальшого перерахування коштів не є достатнім доказом відсутності статусу бенефіціарного власника. Вирішальне значення мають економічна самостійність отримувача доходу, його право визначати подальшу долю активів та реальний вплив на фінансові потоки в структурі групи компаній.

Чи є виплати процентів на користь нерезидента об’єктом утримання податку, чи виконує кіпрська компанія функцію фактичного бенефіціарного власника доходу?

Товариство з обмеженою відповідальністю виплачувало проценти за кредитами кіпрській компанії, застосовуючи пільгову ставку 2% за Конвенцією між Україною та Кіпром. Під час розгляду справи у суді оскаржувало податкове повідомлення-рішення, яким податковий орган донарахував понад 12 млн грн податку з доходів нерезидента із джерелом походження з України та штрафні санкції.

Підставою для донарахування стали виплати процентів на користь кіпрської компанії за низкою кредитних договорів, укладених ще у 2007, 2010 та 2011 роках і надалі реструктуризованих у 2016 році.

Як встановлено матеріалами справи, позивач отримував від пов’язаної з ним міжнародної інвестиційної групи NCH кредитне фінансування в розмірі кількох траншів у мільйони доларів США. Після реструктуризації кредитів у 2016 році кредитором стала компанія з Кіпру, а умови обслуговування боргу змінювалися, зокрема коригувалися суми кредиту та процентні ставки.

У 2017–2019 роках позивач здійснював виплати процентів нерезиденту у значних обсягах: понад 28 млн грн у 2017 році, близько 14,9 млн грн у 2018 році та понад 32 млн грн у 2019 році. Саме ці виплати стали предметом податкової перевірки ГУ ДПС, яка за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки дійшла висновку про порушення вимог Податкового кодексу України, зокрема щодо оподаткування доходів нерезидента з джерелом походження з України.

Податковий орган вказав, що позивач неправомірно не утримав податок з таких виплат відповідно до ст. 103 та пп. 141.4.2 ПК України, унаслідок чого занижено податкові зобов’язання на суму близько 9,8 млн грн, а з урахуванням штрафних санкцій загальна сума донарахувань склала понад 12 млн грн. На цій підставі було винесено відповідне податкове повідомлення-рішення, яке залишили без змін за результатами адміністративного оскарження.

Податкова вважала, що компанія-нерезидент не є бенефіціарним отримувачем процентного доходу, який виплачував їй позивач за кредитними договорами у 2017–2019 роках. На думку ДПС, компанія виконувала кондуітну (транзитну) функцію в структурі групи NCH, а реальним отримувачем був фонд на Кайманових островах.

Позивач не погодився з висновками ДПС і звернувся до суду, наполягаючи, що операції мали реальний характер кредитного фінансування, а структура групи та зміна кредитора не свідчать про ухилення від оподаткування або штучність операцій. Також ставиться під сумнів кваліфікація кіпрської компанії як отримувача доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні, з огляду на доктрину бенефіціарного власника доходу.

Тобто, спір зводиться до того, чи є виплати процентів на користь нерезидента об’єктом утримання податку, чи виконує кіпрська компанія функцію фактичного бенефіціарного власника доходу, а також чи правомірно податковий орган застосував норми міжнародного та національного податкового законодавства при донарахуванні зобов’язань.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд став підтримав позицію платника податків і підтвердив правомірність застосування пільгового режиму оподаткування при виплаті процентів на користь кіпрської компанії, фактично погодившись із тим, що нерезидент має статус бенефіціарного власника доходу.

Суд виходив із того, що компанія-отримувач мала повне право володіти, користуватися та розпоряджатися отриманими процентами без будь-яких договірних зобов’язань щодо їх автоматичного перерахування третім особам. Це, на думку суду, є ключовою ознакою самостійного контролю над доходом і виключає формальний транзитний характер виплат.

Окремо Верховний Суд звернув увагу на економічну сутність діяльності нерезидента. З матеріалів справи вбачається, що отримані процентні доходи використовувалися компанією для подальшого кредитування та інвестування в дочірні структури, що підтверджується фінансовою звітністю. Така модель поведінки свідчить про наявність реальної господарської діяльності, а не номінального посередництва.

Важливим аргументом також стали підприємницькі ризики, які несло товариство-нерезидент. Суд зазначив, що компанія самостійно приймала на себе ризики зміни процентних ставок, втрати ліквідності та репутаційні ризики, що характерно для реального учасника ринку, а не для транзитної структури без економічної самостійності.

Верховний Суд підкреслив, що сама по собі складна корпоративна структура, наявність материнських або афілійованих компаній в офшорних юрисдикціях не є достатнім доказом відсутності статусу бенефіціарного власника доходу. Податковий орган має довести не формальні зв’язки, а фактичну відсутність права розпорядження доходом.

Окремо суд визнав значення довідки про податкове резидентство, виданої компетентним органом Кіпру. Такий документ є належною підставою для застосування положень міжнародної конвенції, а обов’язок доведення того, що нерезидент не є бенефіціарним власником доходу, покладається саме на податковий орган.

У підсумку Верховний Суд залишив у силі рішення судів попередніх інстанцій на користь платника та констатував, що ДПС не довела відсутності у кіпрської компанії реальних повноважень щодо визначення економічної долі отриманих доходів, а отже підстав для донарахування податку не було.

Замість висновків

Рішення Верховного Суду у цій справі фактично стало важливим для міжнародних інвесторів, які використовують складні транскордонні фінансові структури в Україні.

Поняття кінцевого бенефіціарного власника (UBO) у розумінні фінансового моніторингу не є тотожним поняттю бенефіціарного власника доходу для цілей застосування міжнародних податкових конвенцій. Відтак сам факт розкриття або встановлення UBO у структурі групи не означає автоматичної втрати права на податкові пільги або презумпції транзитності доходу.

Окрему увагу суд приділив аргументу податкового органу щодо застосування кіпрського режиму Notional Interest Deduction (NID), який дозволяє знижене оподаткування та фактичне зменшення ефективної ставки податку до близько 2,5%. Верховний Суд зазначив, що використання податково вигідного режиму саме по собі не позбавляє компанію статусу бенефіціарного власника доходу і не є доказом штучності чи номінальності структури.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.