Держава відповідає за дії своїх військовослужбовців навіть за відсутності ефективного контролю над частиною території — ЄСПЛ

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі V.T. and Others v. Azerbaijan від 18 червня 2026 року, у якому розглянув питання юрисдикції держави під час міжнародного збройного конфлікту, а також відповідальності за катування та позбавлення життя особи, яка опинилася під контролем військовослужбовців іншої держави.

Рішення має важливе значення для практики застосування Конвенції, оскільки підтверджує, що збройний конфлікт не виключає відповідальності держави за порушення гарантованих Конвенцією прав і свобод.

Обставини справи

Заявниками були батьки та сестра військовослужбовця H.T., який служив майором в армії невизнаної «Нагірно-Карабаської Республіки».

2 квітня 2016 року під час бойових дій поблизу села Таліш H.T. разом із водієм H.G. вирушив доставляти боєприпаси до іншої військової позиції. Військова вантажівка потрапила в засідку та була обстріляна. Усі шини автомобіля були прострелені, а в кабіні виявили численні сліди крові.

Після нападу H.T. надіслав зі свого телефону повідомлення іншому військовослужбовцю зі словами: «Мене підстрелили».

Тіло водія H.G. було знайдено того ж дня обезголовленим. Тіло H.T. виявили наступного ранку неподалік від місця нападу.

Судово-медична експертиза встановила, що H.T. отримав тяжкі вогнепальні поранення, які позбавили його можливості самостійно пересуватися. Після поранення він залишався живим від тридцяти хвилин до двох годин та міг здійснювати усвідомлені рухи, однак не міг самостійно ходити.

Експерти дійшли висновку, що безпосередньо перед смертю йому відрубали обидві руки, а причиною смерті стало травматичне відсікання голови. Голова була відокремлена від тіла ще за життя потерпілого.

Відрубані частини тіла так і не були повернуті родині, а поховання відбулося без них.

Заявники також надали докази того, що фотографія відрубаної голови H.T. була оприлюднена в соціальних мережах користувачем, якого вони ідентифікували як азербайджанського військовослужбовця.

Позиція ЄСПЛ

Насамперед Суд розглянув питання юрисдикції відповідно до статті 1 Конвенції.

ЄСПЛ зазначив, що двома основними критеріями екстериторіальної юрисдикції є ефективний контроль держави над територією та влада і контроль державних агентів над конкретною особою.

Суд зазначив, що немає жодних сумнівів у тому, що держава може мати екстериторіальну юрисдикцію щодо скарг, які стосуються подій, що відбулися під час активних бойових дій. Рішення у справі Ukraine and the Netherlands v. Russia не може розглядатися як таке, що повністю виключає юрисдикцію держави за статтею 1 Конвенції протягом певної фази міжнародного збройного конфлікту.

Водночас Суд вказав, що немає ознак ефективного контролю над відповідною територією з боку будь-якої з двох держав, залучених до збройного конфлікту, станом на 2 квітня 2016 року.

Оцінюючи обставини справи, ЄСПЛ зазначив, що твердження заявників щодо розвитку подій, які призвели до ймовірного катування та незаконного вбивства H.T. азербайджанськими військовими, а також докази на їх підтвердження є правдоподібними.

Суд наголосив, що обставини, за яких загинув H.T., а саме спочатку отримання поранень під час інтенсивного обстрілу військового автомобіля, а потім його захоплення та вбивство азербайджанськими військовими, чітко свідчать про контроль над H.T. або безпосередню близькість до нього.

ЄСПЛ дійшов висновку, що існували влада та контроль державних агентів над H.T. щодо подій, на які скаржилися заявники. Відповідно ці події підпадають під юрисдикцію Азербайджану для цілей статті 1 Конвенції.

Переходячи до оцінки скарги за статтею 2 Конвенції, Суд підкреслив, що навіть у ситуаціях міжнародного збройного конфлікту гарантії Конвенції продовжують застосовуватися, а її положення повинні тлумачитися у гармонії з міжнародним гуманітарним правом.

ЄСПЛ зазначив, що H.T. був убитий азербайджанськими військовими, які діяли як агенти держави-відповідача, після того як він був поранений і тому не міг захищати себе або навіть самостійно пересуватися.

Суд наголосив, що така поведінка не була сумісною з міжнародним гуманітарним правом.

Оскільки уряд Азербайджану не надав переконливого пояснення обставин смерті H.T. та не довів наявності будь-яких підстав, які могли б виправдати застосування смертельної сили, Суд встановив порушення статті 2 Конвенції.

Розглядаючи скаргу за статтею 3 Конвенції щодо самого H.T., ЄСПЛ зазначив, що заподіяння цих ушкоджень відзначалося надзвичайним ступенем жорстокості. Судово-медичний висновок описує, зокрема, відсікання рук H.T. за життя, після чого відбулося обезголовлення, яке стало причиною смерті.

Суд підкреслив, що особливий характер таких ушкоджень безсумнівно свідчив про навмисний намір винних осіб завдати дуже серйозних і жорстоких страждань.

За цих обставин ЄСПЛ дійшов висновку, що доведено, що H.T. став жертвою тяжкого фізичного насильства до своєї смерті, яке становило катування, за яке несе відповідальність держава-відповідач.

Окремо Суд оцінив страждання родичів загиблого.

ЄСПЛ звернув увагу на те, що батько був змушений упізнавати понівечене тіло сина під час судово-медичної експертизи, родина отримала інформацію про обставини його загибелі, а фотографії відрубаної голови стали публічно доступними. Крім того, частини тіла так і не були повернуті сім’ї, що унеможливило належне поховання.

Суд зазначив, що моральні страждання, яких зазнали заявники, повинні були спричинити їм глибокий і тривалий душевний біль.

ЄСПЛ підкреслив, що ці моральні страждання були викликані понівеченням і жорстоким убивством H.T., а також неможливістю повернути відсутні частини його тіла та провести належне поховання.

За висновком Суду, такі обставини становили поводження, що принижує гідність, у розумінні статті 3 Конвенції.

Таким чином, ЄСПЛ встановив порушення статті 2 Конвенції у зв’язку з незаконним позбавленням життя H.T., порушення статті 3 Конвенції через його катування перед смертю, а також окреме порушення статті 3 щодо моральних страждань його батьків і сестри.

Фактично Суд сформулював важливу правову позицію, відповідно до якої навіть за відсутності ефективного контролю над територією держава може нести відповідальність за порушення Конвенції під час збройного конфлікту, якщо її військовослужбовці здійснювали фактичну владу та контроль над конкретною особою.

Додатково пропонуємо ознайомитися із іншої позицію ЄСПЛ, у якій Суд визнав непропорційною конфіскацію, яка змушує одного співучасника відповідати за весь злочинний дохід групи.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.