Дайджест судової практики після скасування ГК: як змінюється господарське право у 2026 році

Скасування Господарського кодексу стало однією з наймасштабніших реформ приватного права за роки незалежності України. 28 серпня 2025 року почався новий етап в українському праві — введення в дію Закону України № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб». Цей закон не просто скасував Господарський кодекс, він запустив трирічний перехідний період для повної трансформації державного та комунального секторів економіки.

Побоювання щодо «правового вакууму» після скасування ГК не справдилися. Суди успішно перейшли на регулювання господарських відносин нормами Цивільного кодексу України та спеціальних законів. Проте аналіз судової практики 2026 року показує, що ГК продовжує жити у договорах, укладених до його скасування, створюючи унікальні прецеденти.

Стабільність договірних відносин

Одним із найскладніших питань після 28 серпня стало застосування норм скасованого ГК до договорів, які ще діють.

Справа №903/199/26

Господарський суд Волинської області розглянув позов ТОВ про стягнення заборгованості, пені та інших штрафних санкцій за договором, укладеним 30 січня 2025 року.

Суд зазначив, що спірні правовідносини та відповідні зобов’язання виникли до втрати чинності Господарським кодексом України. Тому до питання нарахування пені підлягають застосуванню положення частини 6 статті 232 ГК України, які обмежують період нарахування штрафних санкцій шістьма місяцями.

Рішення підтверджує, що скасування Господарського кодексу не впливає на правовідносини, які виникли під час його дії. Посилаючись на статтю 5 Цивільного кодексу України, суд фактично наголосив на принципі незворотності дії актів цивільного законодавства в часі. Відтак шестимісячне обмеження нарахування пені, передбачене ГК України, продовжує застосовуватися до «старих» зобов’язань навіть після втрати ним чинності та під час розгляду спорів у 2026 році.

Водночас для нових договорів, укладених після 28 серпня 2025 року, такого загального законодавчого обмеження вже не існує, якщо інше прямо не передбачено законом або самим договором. Сторони можуть самостійно передбачити відповідне обмеження у договорі. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність – один рік (ст. 258 ЦКУ), загальний строк позовної давності становить 3 роки (ст. 257 ЦКУ).

Правовий режим державного майна після скасування Господарського кодексу

Справи № 927/187/25 та № 909/1155/25 (Верховний Суд і Західний апеляційний господарський суд)

В обох справах прокуратура оскаржувала державну реєстрацію права приватної власності за «Укрпошта» на окремі об’єкти нерухомого майна, вважаючи, що такі активи залишаються державною власністю.

Суди ж дійшли висновку, що перетворення державного підприємства на акціонерне товариство в процесі корпоратизації не є приватизацією. Майно, передане до статутного капіталу акціонерного товариства, 100% акцій якого належать державі, не вибуває з державної власності лише внаслідок зміни організаційно-правової форми суб’єкта господарювання.

Суди підтвердили, що зміна форми власності на державне майно можлива виключно в порядку приватизації, визначеному законом. Скасування Господарського кодексу та набрання чинності Законом № 4196-IX не змінили цього принципу. Навпаки, реформа спрямована на відмову від моделі державних і комунальних підприємств та їх поступову корпоратизацію у форми товариств, однак сама по собі така трансформація не означає переходу державного майна у приватну власність.

Суб’єктність та правоздатність у перехідний період

Після скасування Господарського кодексу поняття «суб’єкт господарювання» зберігається в Цивільному кодексі України та Законі № 4196-IX, однак підходи до визначення процесуальної правосуб’єктності продовжують формуватися судовою практикою.

Справа № 320/21626/23

Верховний Суд переглядав справ за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про стягнення санкцій із представництва іноземної компанії.

Верховний Суд підтвердив, що представництво іноземної юридичної особи не є юридичною особою у розумінні статті 95 Цивільного кодексу України та не має самостійної адміністративної процесуальної правосуб’єктності.

Суд також зазначив, що скасування Господарського кодексу, зокрема норм, які раніше регулювали статус відокремлених підрозділів, не змінило базового підходу: відповідачем у справах такого характеру може виступати лише юридична особа-нерезидент, а не її філія чи представництво.

Колективне споживання та санкції в умовах війни

Суди продовжують застосовувати антикризове законодавство, поєднуючи його з оновленим регулюванням після скасування Господарського кодексу та підходами щодо суб’єктів господарювання.

У справі № 922/294/26 Східний апеляційний господарський суд, попри вимоги постачальника стягнути понад 44 тисячі гривень штрафних санкцій, суд став на бік мешканців, вказавши на пріоритет соціального захисту населення над комерційними інтересами енергетичних гігантів.

ТОВ звернулося з позовом до ОСББ щодо заборгованості. Постачальник вимагав не лише основний борг, а й пеню, 3% річних та інфляційні втрати, аргументуючи це тим, що ОСББ є професійним учасником ринку, а не «населенням».

Суд зазначив, що хоча об’єднання співвласників багатоквартирного будинку формально є юридичною особою, у правозастосуванні вони розглядаються як колективні побутові споживачі.

У зв’язку з дією воєнного стану та постановою КМУ № 206 нарахування пені таким споживачам є обмеженим або забороненим у визначених випадках.

Суд підкреслив, що навіть після скасування Господарського кодексу правовий статус ОСББ як неприбуткової організації, що діє в інтересах співвласників житла, залишається стабільним і не змінює підходів до застосування гарантій захисту побутових споживачів.

Публічні закупівлі: межі зміни істотних умов договору

Справа № 910/11710/25, яку розглядав Північний апеляційний господарський суд демонструє пріоритет спеціального законодавства над загальними концепціями свободи договору та істотної зміни обставин.

ТОВ звернулося з вимогою про зміну умов оплати за договором у зв’язку з блокуванням податкової накладної та істотною зміною обставин.

Суд відмовив у задоволенні позову, посилаючись на статтю 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися на підставі одностороннього волевиявлення сторони або посилання на зміну обставин, якщо це прямо не передбачено законом.

У конкретному спорі договір був укладений як договір поставки відповідно до Закону «Про публічні закупівлі». Згідно з Цивільним кодексом України, постачальник зобов’язується передати товар у власність покупця, а покупець — прийняти його та оплатити.

Після скасування ГК саме норми ЦК України стали базовою правовою конструкцією для таких правовідносин.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.