Ретроспективне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство конкурсним кредитором: рішення КГС ВС

КГС ВС ухвалив рішення щодо скасування рішення апеляційного суду, який закрив апеляційне провадження у справі, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала не стосувалася прав апелянта. Згідно з висновками Касаційного господарського суду Верховного Суду, конкурсні кредитори, які мають право на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, набувають ці права з моменту визнання їхніх грошових вимог до боржника, і можуть звертатися з апеляційною скаргою без необхідності доводити в суді стосунок цього рішення до їхніх прав чи інтересів.

КГС ВС дійшов висновку, що учасники справи про банкрутство, якими стали конкурсні кредитори, не зобов'язані в доказі своїх інтересів у справі при поданні апеляційної скарги. Зазначено, що їхня участь у справі передбачена законодавством без необхідності підтвердження в суді стосунків цього рішення до їхніх прав.

При поданні апеляційної скарги вони як учасники справи не мають доводити, що оскаржуване судове рішення стосується їхніх прав, інтересів або обов’язків. Такого висновку дійшла судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У справі, що розглядалася, Компанія після набуття статусу конкурсного кредитора оскаржила в апеляційному порядку ухвалу місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП.

Апеляційний суд спочатку відкрив провадження за цією скаргою, проте згодом закрив, посилаючись на те, що оскаржуваною ухвалою питання про права, інтереси та/або обов’язки апелянта не вирішувалося. Крім того, Компанія станом на час прийняття оскаржуваної ухвали не набула статусу кредитора, учасника провадження у справі про банкрутство, а кредиторські вимоги Компанії до боржника було визнаного пізніше, тому саме з того часу в кредитора виникло право на оскарження судових рішень у справі про банкрутство.

Розглянувши касаційну скаргу Компанії, КГС ВС скасував рішення апеляційного суду і направив справу на новий апеляційний розгляд.

КГС ВС зазначив, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, набувають правового статусу учасника у справі про банкрутство за сукупністю передбачених КУзПБ дій: пред’явлення грошових вимог; доведення свого права вимоги перед судом; розгляд грошових вимог судом (перевірка наявності такого права у кредитора; правомірність його набуття; невтрата цього права у зв’язку з позовною давністю тощо) та визнання грошових вимог у відповідній ухвалі суду. Отже, конкурсний кредитор наділяється процесуальними правомочностями учасника справи, зокрема правом оскаржувати судові рішення у справі про банкрутство в апеляційному порядку, саме з визнання судом його вимог до боржника.

За такого правового механізму строк на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство спливає ще до розгляду судом у попередньому засіданні заявлених кредиторами вимог, проте зазначене не може бути перешкодою для реалізації права на оскарження цієї ухвали конкурсним кредитором.

Отже, системний аналіз приписів статей 42, 254, 255 ГПК України та статей 1, 9, 45 КУзПБ дає підстави для висновку, що конкурсні кредитори після набуття процесуального статусу учасника справи про банкрутство не позбавлені права оскаржувати ухвали про відкриття провадження у цій справі впродовж розумного строку з дня визнання їх грошових вимог до боржника за умови поновлення господарським судом строку на апеляційне оскарження.

При вирішенні питання щодо поновлення конкурсному кредитору строку на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство судам слід виходити з презумпції поважності причин пропуску цього строку, якщо кредитор у визначені ст. 45 КУзПБ строк і спосіб заявив грошові вимоги до боржника та після визнання його вимог у попередньому засіданні суду реалізував своє право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали протягом розумного строку, що не перевищує визначений у ч. 1 ст. 256 ГПК України строк.

Також КГС ВС дійшов висновку, що, на відміну від осіб, які не брали участі в справі, учасники справи наділені правом оскаржувати судові рішення у такій справі згідно з п. 5 ч. 1 ст. 42 ГПК України (за винятком встановлених законом обмежень), а отже при поданні апеляційної скарги не мають доводити, що оскаржуване судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов’язків, оскільки зазначене, з огляду на статус учасника справи у суб’єкта оскарження, презюмується процесуальним законом.

Апеляційний суд не врахував наведеного та залишив поза увагою набуття Компанією статусу учасника справи про банкрутство, а тому, закриваючи апеляційне провадження, помилково обмежився висновком про те, що оскаржуване рішення не стосується прав, інтересів та (або) обов’язків апелянта.

Зважаючи на викладене, КГС ВС вважає передчасними висновки апеляційного суду про те, що Компанія не наділена правом на апеляційне оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП та закриття апеляційного провадження.

Постанова КГС ВС від 12 липня 2023 року у справі № 915/1097/20.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.