Апеляційний суд визнав: сімейний конфлікт не підтверджує психологічне насильство щодо дитини
Черкаський апеляційний суд переглянув справу про притягнення батька до адміністративної відповідальності за психологічне домашнє насильство щодо малолітньої дитини та дійшов висновку, що покарання було застосоване без належного доказового підґрунтя. Суд скасував постанову місцевого суду і закрив провадження, визнавши відсутність складу адміністративного правопорушення.
Підставою для притягнення до відповідальності став короткий епізод, коли чоловік приїхав до домоволодіння колишньої дружини, щоб побачити сина. Фактичної зустрічі не відбулося: дитина перебувала на подвір’ї, батько — за межами домоволодіння, а візуальний контакт між ними тривав лише кілька секунд. Водночас саме цей епізод був кваліфікований поліцією як психологічне домашнє насильство.
Обставини справи № 703/2120/24
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначалося, що батько нібито наполягав на зустрічі з дитиною всупереч її волі, чим спричинив їй емоційне хвилювання. Такі дії були інкриміновані як психологічне насильство в сім’ї за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд першої інстанції, розглядаючи матеріали, виходив із необхідності захисту інтересів дитини. Він поклався на документи соціальних служб і висновки психолога, в яких описувався загальний тривожний емоційний стан дитини та складні переживання, пов’язані зі спілкуванням із батьком. За результатами розгляду чоловіка визнали винним, призначили адміністративний штраф та стягнули судовий збір.
Доводи апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, батько дитини оскаржив його в апеляційному порядку. У скарзі наголошувалося, що сам факт тривалого сімейного конфлікту між батьками не може автоматично свідчити про вчинення домашнього насильства. Захист підкреслював, що адміністративна відповідальність можлива лише за умови доведення конкретної протиправної поведінки в конкретний день, а не на підставі загальних характеристик сімейних відносин.
Окрему увагу було звернуто на те, що матеріали справи не містять відомостей про звернення дитини, її законного представника або органів опіки щодо насильства саме в день приїзду батька. Пояснення дитини та матері також не підтверджували факт психологічного тиску у вказану дату. Висновки психолога, на які послався суд першої інстанції, стосувалися загального емоційного стану дитини та не містили висновків про заподіяння шкоди саме в день інкримінованих подій.
Оцінка апеляційного суду
Перевіряючи матеріали справи, апеляційний суд звернув увагу на вимоги КУпАП щодо складу адміністративного правопорушення та доказування. Суд зазначив, що для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно довести не лише наявність конфлікту чи напружених стосунків у сім’ї, а конкретні умисні дії або бездіяльність, які могли або фактично завдали шкоди психічному здоров’ю потерпілого.
Апеляційна інстанція встановила, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що саме у визначений день батько вчинив психологічне насильство щодо дитини. Документи, на які послався місцевий суд, відображали загальну картину тривалого конфлікту між колишнім подружжям, однак не підтверджували подію адміністративного правопорушення в конкретну дату.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно оцінив докази, а в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Результат розгляду
Апеляційний суд скасував постанову місцевого суду та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП — у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова є остаточною та не підлягає оскарженню.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
