Верховний Суд наголосив на необхідності належного способу захисту у спорах щодо військових поховань

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково задовольнив касаційну скаргу матері загиблого військовослужбовця у спорі зі спеціалізованим комунальним підприємством «Ритуальна служба» Тернопільської міської ради. Суд змінив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій у частині відмови у визнанні дій відповідача незаконними та скасував рішення в частині вимог про зобов’язання утриматися від встановлення намогильної споруди без згоди родини, направивши справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обставини справи 

Суть справи № 607/9519/24 полягала у спорі щодо реалізації прав користувача місця поховання. Батько загиблого військовослужбовця, правонаступницею якого у процесі стала мати, оскаржив дії комунального підприємства, пов’язані з визначенням розміру земельної ділянки для поховання, встановленням уніфікованої намогильної споруди без згоди родини та створенням перешкод у встановленні індивідуального пам’ятника.

Позов мотивувався тим, що після поховання сина на Микулинецькому кладовищі родині було видано свідоцтво про поховання, яке відповідно до Закону України «Про поховання та похоронну справу» надає право на встановлення намогильної споруди за індивідуальним замовленням у межах виділеної ділянки.

Натомість орган місцевого самоврядування затвердив Положення про Пантеон Героїв уже після поховання, яким передбачено уніфіковані пам’ятники та заборону індивідуальних надмогильних споруд, а також встановлення пам’ятників за кошти місцевого бюджету за єдиним зразком. На думку позивачки, ці норми суперечили закону, не могли мати зворотної дії в часі та порушували її права.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що поховання було здійснене на спеціально відведеній ділянці для військових поховань, а родина була поінформована про уніфікований характер Пантеону Героїв і фактично погодилась із цими умовами. Суд вважав, що згода родини на уніфікацію пам’ятників була надана, у тому числі мовчазно, а доводи про незаконність Положення не підтверджені належними доказами.

Апеляційний суд погодився з такими висновками, додатково наголосивши на необхідності дотримання балансу між приватним інтересом родини та публічним інтересом територіальної громади, а також на тому, що чинні положення Положення про Пантеон Героїв допускають уніфікацію надмогильних споруд.

Позиція та висновки Верховного Суду

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виходив із завдань цивільного судочинства та принципу ефективного захисту порушеного права. Суд зазначив, що вимоги про визнання дій незаконними у цій справі не є належним способом захисту, оскільки самі по собі не забезпечують відновлення порушеного права користувача місця поховання. З цієї підстави відмова у задоволенні таких вимог є правильною за результатом, але суди попередніх інстанцій помилилися в мотивах, зосередившись на оцінці правомірності дій відповідача замість аналізу належності обраного способу захисту.

Водночас у частині вимог про зобов’язання не встановлювати намогильну споруду без згоди родини та не чинити перешкод у встановленні індивідуального пам’ятника Верховний Суд дійшов висновку про передчасність відмови.

Касаційний суд наголосив, що суди не з’ясували правовий режим земельної ділянки, на якій здійснено поховання, не встановили, чи належить вона до місць почесних поховань у розумінні закону, та не дали належної оцінки тому, чи порушуються права користувача місця поховання встановленням особливих умов використання цієї ділянки. Крім того, суди не визначили належного відповідача з урахуванням повноважень виконавчого комітету міської ради та спеціалізованого комунального підприємства.

За результатами розгляду Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу: змінив мотивувальну частину судових рішень у частині відмови у визнанні дій незаконними та скасував рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині вимог про зобов’язання утриматися від встановлення намогильної споруди і не чинити перешкод, передавши справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.