Суд відмовив у звільненні військового: наявність сестри виключає підставу для догляду за матір'ю з інвалідністю
Закарпатський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову військовослужбовця, який просив визнати протиправною бездіяльність військової частини та зобов’язати видати наказ про його звільнення з військової служби через необхідність догляду за матір’ю з інвалідністю.
Суд дійшов висновку, що позивач не довів відсутності або об’єктивної неспроможності інших близьких родичів здійснювати такий догляд, як того вимагає закон. Відмова командування у звільненні визнана правомірною.
Обставини справи №260/8762/25
Військовослужбовець, призваний під час мобілізації, звернувся до суду зі скаргою на дії командування військової частини. Він стверджував, що має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» — у зв’язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір’ю, яка є особою з інвалідністю.
У травні 2025 року військовослужбовець подав рапорт про звільнення, додавши медичні висновки, згоду матері на догляд саме сином, заяву сестри про неможливість здійснювати догляд та документи щодо стану здоров’я батька. Військова частина відмовила у задоволенні рапорту, вказавши, що в матері позивача є інші члени сім’ї першого ступеня споріднення — чоловік і донька, а належних доказів їх об’єктивної неспроможності здійснювати догляд не подано.
Не погодившись із відмовою, військовослужбовець звернувся до суду. Він наполягав, що надані документи підтверджують його виключну можливість здійснювати догляд, а командування формально підійшло до оцінки сімейних обставин. Представник позивача також посилався на правову позицію Верховного Суду, згідно з якою «юридична наявність» родичів не завжди означає їх реальну здатність забезпечити догляд.
Відповідач, заперечуючи проти позову, наголошував: сама по собі заява сестри про небажання доглядати за матір’ю не звільняє її від обов’язку піклування, а документи щодо батька не підтверджують його повної неспроможності здійснювати догляд у розумінні закону.
Позиція суду
Суд докладно проаналізував норми Конституції України, законодавства про військову службу, соціальний захист та сімейні обов’язки, а також практику Верховного Суду.
Ключовим для вирішення спору стало тлумачення умови, за якої можливе звільнення з військової служби через догляд за батьками з інвалідністю. Закон допускає таке звільнення лише за відсутності інших членів сім’ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо ці члени сім’ї самі потребують постійного догляду з об’єктивних причин, підтверджених належними доказами.
Суд погодився, що: батько позивача має інвалідність ІІІ групи, що обмежує його можливості; матір дійсно потребує постійного стороннього догляду.
Водночас суд звернув увагу на правовий обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків, закріплений у Конституції та Сімейному кодексі України. Небажання або життєві труднощі сестри позивача, підтверджені лише її заявою, не є об’єктивною причиною, яка унеможливлює виконання цього обов’язку.
Суд підкреслив: фактична «відсутність» інших родичів у розумінні закону має бути зумовлена обставинами, що не залежать від їх волі (стан здоров’я, перебування у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо). Таких обставин щодо сестри позивача матеріали справи не містили.
Окремо суд зазначив, що соціальні послуги з догляду можуть надаватися не лише членами сім’ї, а й іншими особами, внесеними до відповідного реєстру, що також спростовує тезу про виключність участі саме позивача.
Рішення суду
Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що військова частина діяла в межах повноважень і відповідно до закону. Позивач не довів наявності передбачених законом підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
У задоволенні позову про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання видати наказ про звільнення відмовлено повністю. Судові витрати не відшкодовуються.
Водночас суд зауважив, що військовослужбовець не позбавлений права повторно звернутися з рапортом про звільнення у разі подання належних і достатніх доказів, які відповідатимуть вимогам закону.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 30 днів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
