Верховний Суд: клієнт не відповідає за розрахунки між банком та торговцем після повернення коштів

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду розглянув касаційну скаргу у спорі між клієнтом банку та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» щодо розірвання договору на обслуговування карткового рахунку, стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди.

Суть справи

Позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що є держателем платіжної картки банку, на якій станом на березень 2015 року перебували належні йому грошові кошти. Після здійснення оплати товару в торговельній мережі через POS-термінал банку та подальшого повернення цього товару, банк заблокував платіжну картку клієнта на час проведення службового розслідування службою безпеки банку та обмежив його доступ до коштів.

На думку позивача, такі дії позбавили його можливості вільно розпоряджатися власними грошима, спричинили душевні страждання та завдали моральної шкоди.

Позовні вимоги були зведені до розірвання договору на обслуговування карткового рахунку, стягнення суми коштів, що перебували на рахунку, нарахованої пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, а також компенсації моральної шкоди. Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що повернення коштів відбулося належним чином, а подальше блокування картки і списання коштів не мали правових підстав.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що операція повернення коштів була проведена з використанням транзитного рахунку банку, а не з рахунку торговця, що не відповідало умовам укладених договорів. Суд дійшов висновку, що банк, виявивши невідповідність у розрахунках та нестачу коштів на рахунку торговця, правомірно призупинив дію платіжної картки клієнта та вжив заходів для повернення власних коштів.

Апеляційний суд погодився з такими висновками та залишив рішення без змін. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірні кошти були зараховані на рахунок клієнта помилково та, на його думку, фактично за рахунок банку, а отже не могли вважатися власністю позивача.

Апеляційний суд також зазначив про відсутність підстав для застосування норм Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» щодо відповідальності банку за помилковий переказ, оскільки вважав банк неналежним платником без наявності його вини.

Позиція та висновки Верховного Суду

Переглядаючи справу № 524/6549/15-ц, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги. Суд наголосив, що ключовим для правильного вирішення спору є правова кваліфікація здійсненого переказу та з’ясування, чи може він вважатися помилковим у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Об’єднана палата Касаційного цивільного суду вказала, що не може вважатися помилковим переказ, здійснений з рахунку належного платника на рахунок належного отримувача, навіть у випадку, якщо фактичне проведення розрахунків відбулося з використанням власних коштів банку. Клієнт банку не повинен нести негативні наслідки взаємовідносин між банком та торговцем, зокрема щодо їх внутрішніх розрахунків або наявної заборгованості.

Верховний Суд встановив, що повернення коштів покупцю було здійснене в день звернення через POS-термінал, а списання коштів з рахунку клієнта відбулося банком лише через кілька місяців, без належного письмового повідомлення та поза межами строків, передбачених законодавством. Такі дії суперечать вимогам статей 1066 та 1068 Цивільного кодексу України, а також статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які зобов’язують банк діяти відповідно до розпоряджень клієнта та реквізитів платіжних документів.

Суд дійшов висновку, що після здійснення операції повернення коштів усі подальші розрахунки та можливі претензії мали вирішуватися виключно у площині правовідносин між банком і торговцем. Такі дії банку були визнані Верховним Судом такими, що не відповідають вимогам цивільного законодавства та Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”.

Верховний Суд також зазначив, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів з рахунку банку, а наявні виписки підтверджують зарахування коштів з рахунку торговця — фізичної особи-підприємця.

У зв’язку з цим Верховний Суд відступив від раніше висловленого правового висновку у подібній справі та скасував ухвалу апеляційного суду, направивши справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова Верховного Суду набрала законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.