Що потрібно довести для відшкодування упущеної вигоди: позиція Касаційного цивільного суду

Верховний Суд підтвердив: сама по собі тривала невиплата коштів за судовим рішенням не є автоматичною підставою для стягнення упущеної вигоди чи моральної шкоди. Для цього позивач має довести повний склад цивільного правопорушення, а розрахунки гіпотетичних доходів не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд у постанові від 19 січня 2026 року у справі № 461/1377/24, залишивши без задоволення касаційну скаргу фізичної особи на рішення судів попередніх інстанцій.

Обставини справи

Позивач звернувся до суду з вимогами до кредитної спілки про стягнення коштів у зв’язку з тривалим невиконанням рішення суду від 2019 року, яким на його користь було присуджено понад 294 тис. грн пені.

Окрім інфляційних втрат і трьох відсотків річних, позивач просив:

• 370 тис. грн упущеної вигоди — як дохід, який він нібито міг отримати, розмістивши присуджені кошти на депозитах;
• понад 977 тис. грн моральної шкоди, посилаючись на душевні страждання, погіршення здоров’я та неможливість витрачати кошти на лікування і повсякденні потреби.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов частково: стягнули інфляційні втрати та три відсотки річних відповідно до статті 625 ЦК України, але відмовили у відшкодуванні упущеної вигоди й моральної шкоди. Позивач оскаржив ці відмови в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Касаційний цивільний суд погодився з висновками нижчих інстанцій і наголосив на таких ключових моментах.

1. Упущена вигода — не «потенційний дохід», а доведений

Суд нагадав, що упущена вигода — це доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Вимога про її відшкодування можлива лише за наявності всіх елементів цивільного правопорушення:

• шкоди;
• протиправної поведінки боржника;
• причинного зв’язку між цією поведінкою і шкодою;
• вини.

Надання договорів з банками або кредитними установами саме по собі не доводить, що позивач фактично отримав би відповідний дохід. Такі твердження суд визнав припущеннями, які не відповідають вимогам доказування у цивільному процесі.

2. Причинний зв’язок має бути доведений, а не задекларований

Суди встановили, що позивач не довів прямого причинного зв’язку між невиконанням судового рішення і неотриманням конкретного доходу у заявленому розмірі. Так само не доведено, що він вживав реальних заходів для отримання такого доходу, як цього вимагає стаття 623 ЦК України.

3. Моральна шкода потребує доказів, а не загальних посилань

Верховний Суд підтримав висновок, що:

• сам факт невиконання грошового зобов’язання ще не означає автоматичного заподіяння моральної шкоди;
• необхідно довести наявність душевних чи фізичних страждань, їх інтенсивність та причинний зв’язок із діями відповідача.

Посилання позивача на інвалідність і стан здоров’я не були прийняті, оскільки ці обставини існували незалежно від спірних правовідносин, а їх зв’язок із невиплатою коштів не підтверджено доказами.

4. Касаційний суд не переоцінює докази

Суд окремо наголосив: касаційна інстанція не має повноважень переоцінювати докази чи встановлювати нові фактичні обставини. Доводи скаржника фактично зводилися до незгоди з оцінкою доказів судами першої та апеляційної інстанцій, що виходить за межі касаційного перегляду.

Висновок

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій — без змін. Постанова є остаточною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.