Жінка не могла підтвердити право на квартиру через помилку в імені — рішення Верховного Суду
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу у справі щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Йдеться про договір дарування квартири, в якому було неправильно зазначено ім’я власниці.
Як випливає з матеріалів справи, заявниця звернулася до суду після того, як державний реєстратор відмовив їй у перереєстрації прав на нерухоме майно. На обґрунтування вимог заяви жінка вказувала, що 22 січня 2024 року вона звернулася до державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради з метою перереєстрації прав на нерухоме майно, проте у проведенні реєстраційної дії їй було відмовлено.
Зокрема, у договорі дарування квартири та деяких інших документах ім’я було зазначено інакше, ніж у новому паспорті та довідці про присвоєння податкового номера. Через це виникла суперечність у державних реєстрах.
Заявниця просила суд встановити факт належності їй низки документів, де неправильно вказано імʼя, зокрема:
- паспорта громадянина України старого зразка,
- довідки про присвоєння ідентифікаційного номера,
- договору дарування квартири,
- витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Що вирішили суди
Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні заяви. Відмовляючи у задоволенні вимог про встановлення факту належності жінці паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, районний суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що вищезазначені вимоги не підлягають задоволенню в силу приписів частини третьої статті 315 ЦПК України.
Щодо відмовли у задоволенні вимог заявниці про встановлення факту належності їй договору дарування квартири, районний суд, із висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення відсутністю у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості внесення відповідних змін нотаріусом, яким було посвідчено договір дарування квартири. Більше того, заявником не надано доказів на підтвердження припинення здійснення нотаріусом своєї діяльності та/або відсутності можливості внести до змісту договору відповідні виправлення.
Відтак, з урахуванням відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження неможливості позасудового внесення змін до відповідних документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних вимог.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд встановив, що у справі, яка є предметом касаційного перегляду, заявницею було надано до суду докази на підтвердження помилки у написанні її імені як у змісті паспортного документа, та, як наслідок, у змісті договору дарування, факт належності якого остання просила встановити.
Верховний Суд також зазначив, що факт наявності технічної помилки в написанні імені заявниці у змісті договору дарування квартири в суді апеляційної інстанції також підтвердив приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу. Нотаріус вказав на неможливість виправлення такої помилки у позасудовому порядку у звʼязку із тим, що текст договору відповідає відомостям, що містились у документах поданих на підтвердження особи.
З огляду на це суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів у частині відмови щодо договору дарування та встановив факт належності заявниці цього правовстановлюючого документа.
Суд вказав, що на момент посвідчення договору дарування заявниця мала паспортний документ старого зразка із іншим написанням її імені, нотаріус не міг усунути зазначену розбіжність у порядку, передбаченому Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5, оскільки фактично технічна помилка була відсутня через однакове написання імені заявниці у паспортному документі та у договорі дарування.
Водночас унаслідок отримання заявницею паспортного документа нового зразка та нової довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків написання її імені у цих документах та у договорі дарування перестало збігатися.
Відтак, з урахуванням установлених у справі обставин, а саме того, що анкетні дані заявниці, зазначені в тексті договору, узгоджуються з відомостями, які містилися в документах, поданих для вчинення нотаріальної дії, а також з огляду на те, що після укладення договору дарування заявниця отримала паспортний документ з іншим імʼям, ніж зазначено в договорі, та, як наслідок, враховуючи неможливість внесення відповідних виправлень до договору в позасудовому порядку, на що, зокрема, вказано нотаріусом у поясненнях на апеляційну скаргу, у судів попередніх інстанцій були відсутні правові підстави для відмови в задоволенні заяви в частині вимог про встановлення факту належності їй договору дарування квартири.
Водночас Верховний Суд погодився з висновками нижчих інстанцій щодо витягу з Державного реєстру речових прав. Суд зазначив, що такий витяг лише підтверджує факт державної реєстрації і не є правовстановлюючим документом.
Таким чином, Верховний Суд постановив встановити факт належності жінці правовстановлюючого документа, а саме договору дарування квартири від 21 листопада 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу.
Постанова Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі №462/5233/24.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
