На Волині військового судили за пособництво у виготовленні фальшивих водійських посвідчень

Ковельський міськрайонний суд Волинської області розглянув у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та за відсутності учасників кримінального провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо обвинувачення військовослужбовця у пособництві у підробленні офіційного документа та використанні завідомо підробленого документа.

Суть справи № 159/1264/26

Згідно з матеріалами кримінального провадження, особа проходила військову службу у військовій частині Збройних Сил України після призову під час мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію».

Відповідно до наказу командира військової частини від 15 квітня 2024 року її було призначено до резерву запасної роти та присвоєно військове звання «солдат». Надалі, згідно з наказом від 18 березня 2025 року, військовослужбовця призначено на посаду старшого бойового медика механізованої роти механізованого батальйону тієї ж військової частини.

Перебуваючи на військовій службі, особа була зобов’язана дотримуватися вимог Конституції України, законів України, військової присяги, а також положень Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які передбачають сумлінне виконання військового обов’язку, додержання військової честі та недопущення негідних вчинків.

Попри це, у травні 2025 року, перебуваючи в районі проведення бойових дій на території Дніпропетровської області, військовослужбовець під час телефонної розмови домовився з невстановленою особою про виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія категорій «В» та «С». За виготовлення документа він перерахував на банківський рахунок грошові кошти у сумі 17 000 гривень. Для виготовлення документа обвинувачений передав свої анкетні дані, зокрема прізвище, ім’я та по батькові, дату народження, особистий підпис і фотокартку із зображенням власного обличчя.

У подальшому, у червні 2025 року, перебуваючи в місті Дружківка Краматорського району Донецької області, він отримав у відділенні поштового зв’язку підроблене посвідчення водія, видане нібито територіальним сервісним центром. У документ було внесено неправдиві відомості про отримання права керування транспортними засобами відповідних категорій, а бланк посвідчення не відповідав встановленим зразкам за способами друку та наявністю спеціальних елементів захисту. Отриманий документ обвинувачений зберігав при собі з метою подальшого використання.

Надалі, 16 лютого 2026 року близько 11 години 16 хвилин у місті Ковелі Волинської області він керував автомобілем марки Toyota. Під час руху транспортний засіб було зупинено працівниками поліції. Реалізуючи намір використати підроблений документ, водій пред’явив працівникам поліції зазначене посвідчення водія як документ, що підтверджує право керування транспортними засобами, достовірно знаючи про його підроблений характер.

Досудовим розслідуванням такі дії кваліфіковано як пособництво у підробленні офіційного документа, який видається установою, уповноваженою на видачу таких документів, і який надає права, з метою його використання, а також як використання завідомо підробленого документа.

Обвинувальний акт надійшов до суду 3 березня 2026 року. До матеріалів провадження було долучено письмову заяву обвинуваченого, складену у присутності захисника, у якій він беззаперечно визнав свою вину, погодився з установленими досудовим розслідуванням обставинами та надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду. У заяві також зазначено, що обвинувачений усвідомлює обмеження права на апеляційне оскарження, пов’язані з таким порядком розгляду.

Фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені органом досудового розслідування, учасниками кримінального провадження не оспорювалися.

Позиція та рішення суду

Суд, дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих діянь доведена повністю, а їх правова кваліфікація за частиною п’ятою статті 27 частиною першою статті 358 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України є правильною.

Призначаючи покарання, суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до кримінальних проступків, а також дані про особу винного. До обставин, що пом’якшують покарання, суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено. Також враховано, що особа раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та не перебуває на обліку у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога.

З урахуванням положень статей 50 та 65 Кримінального кодексу України суд дійшов висновку, що покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд визнав особу винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27 частиною першою статті 358 та частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, і призначив покарання: за пособництво у підробленні офіційного документа — штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень; за використання завідомо підробленого документа — штраф у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 гривень.

На підставі статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим суд визначив остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Крім того, з засудженого стягнуто на користь держави процесуальні витрати, пов’язані з проведенням судової технічної експертизи документів, у сумі 3119 гривень 90 копійок.

Речовий доказ у вигляді підробленого посвідчення водія постановлено знищити, а оптичний диск із відеозаписом із портативного відеореєстратора залишити при матеріалах кримінального провадження.

Суд зазначив, що вирок, ухвалений у порядку спрощеного провадження, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду справи за відсутності учасників провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорення встановлених досудовим розслідуванням обставин. З інших підстав вирок може бути оскаржений до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо така скарга не подана, або після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.