ТОВ не змогло скасувати донарахування на 217,1 млн грн — апеляційний суд підтримав ДПС
В апеляції розглядалася справа за скаргою підприємства на податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами документальної планової виїзної перевірки, та дійшов висновку про відмову в її задоволенні, погодившись із правомірністю дій контролюючого органу.
Обставини перевірки та позиції сторін
Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 30.06.2024, за результатами якої складено акт та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Про це повідомляє ДПС в Одеській області.
Позиція позивача щодо неправомірності висновку перевіряючих про заниження підприємством доходів внаслідок відображення в бухгалтерському обліку записів по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками щодо постачання товару, грунтується на наявності оформлених між підприємством та контрагентами договорів поставки товару, видаткових накладних, довіреностей на отримання цінностей.
Однак, контролюючий орган висновував, що для підтвердження факту постачання товару вказаних документів недостатньо, а інших документів (товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, сертифікатів та/або паспортів якості палива, тощо) позивачем до перевірки надано не було.
Крім того під час перевірки встановлено обставини, що свідчать про формування (збільшення) активів позивача за рахунок надходження товарів з джерела невідомого походження, а саме: у видаткових накладних не зазначено адреси складів палива, що свідчить про непідтвердження їх вчинення та про дефектність документів щодо такої поставки товарів; за контрагентом-постачальником не зареєстровані акцизні склади; в іншого контрагента наявні лише зареєстровані паливні склади, інші склади не зареєстровані; контрагенти-постачальники є фігурантами кримінальних проваджень №32020220000000048 від 26.06.2020 та №42021100000000019 від 14.01.2021 за фактом легалізації (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом вчиненого в особливо великих розмірах, пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення колегія суддів апеляції дійшла висновку про незадоволення апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.
Оцінка суду та вимоги до первинних документів
Право/обов`язок надавати документи, які стосуються предмета перевірки покладається на платника податків, а не на контролюючий орган, а тому факт відсутності будь-якого документу, який повинен бути у розпорядженні позивача, має оцінюватись судами у сукупності з іншими наявними доказами, зокрема, й актом перевірки.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку. Такі правові висновки Верховним Судом викладено в постановах від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 28.10.2019 у справі № 280/5058/18, від 26.02.2020 у справі № 826/1308/18, від 06.05.2020 у справі № 640/4687/19.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про неподання підприємством належних та достовірних документів бухгалтерського обліку щодо придбання ним у контрагентів ТМЦ (дизпалива, автогуми та запасних частин), які б свідчили про реальний рух активів і слугували підставою для врахування при визначенні своїх зобов`язань з податку на прибуток за відповідні звітні періоди.
Відносно доводів позивача про те, що контролюючим органом висновки зроблено виключно з аналізу податкової інформації, апеляційний адміністративний суд зазначає, що згідно усталеної практики Верховного Суду відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу, зокрема і “Податковий блок”, які використовуються контролюючим органом відносно господарюючих суб`єктів, носять інформативний характер, проте в досліджуваних правовідносинах надано оцінку й іншим доказам окремо і в сукупності з інформацією податкового органу, зокрема, неподання інших документів, які додатково можуть свідчити про виконання такого роду операцій та розкриття їх змісту.
Відтак, платником податків не доведено, що він діяв з належною обачністю при виборі контрагентів та розумними заходами пересвідчився у достовірності первинних документів, належному їх складенні, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку. При цьому, відсутність та недоліки первинних документів, з урахуванням інформації з ЄДРПН, а також податкової інформації, наявної в розпорядженні відповідача, ставлять під сумнів здійснення позивачем господарських операцій з та були цілком об`єктивно розцінені як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування платником податків витрат за такими відносинами.
Висновки щодо ПДВ та підтвердження витрат
Стосовно донарахування контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій підприємство вважає, що належним чином підтвердило використання спірних товарів у господарській діяльності, а саме товарно-матеріальні цінності використано для технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, що підтверджується актами списання. Щодо списання бензину, то він був використаний платником податків для заправки орендованих автомобілів, що підтверджується актами списання, реєстрами витрат бензину. Також вказує, що законодавством не визначено, яку кількість ТМЦ, бензину, дизельного палива повинно витрачати підприємство, не встановлені законодавчі ліміти їх витрат у господарській діяльності підприємства.
Представники контролюючого органу в судових засіданнях наполягали на тому, що за наслідком списання ТМЦ, ПММ, запасних частин позивач мав би нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки під час перевірки не було підтверджено належними первинними документами факт використання означених товарів у господарській діяльності. У ході проведення перевірки позивачу пропонувалося надати певні документи, однак, платник податків наданим йому правом не скористався.
Суд апеляційної інстанції зазначив в постанові, що позивачем до матеріалів справи не надано документів на підтвердження придбання палива, які можливо було б співставити з господарською операцією підприємства у рамках якої паливо придбавалось та використовувалось. Також, позивачем до матеріалів справи не надано первинних документів на підтвердження понесених ним витрати на списання ПММ за спірний період.
Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» витрати палива повинні бути підтверджені первинними документами, які б давали змогу упевнитись у тому, що до складу витрат платником податків не включаються понаднормові витрати паливно-мастильних матеріалів. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 802/1464/17-а.
Крім того, позивачем не спростовано будь-якими доказами доводи контролюючого органу щодо не перебування на обліку товариства таких ТМЦ, як велосипеди, мотоцикли, бензопили, тачки, трактори та для обслуговування або ремонту яких можливо було б використати такі ТМЦ, як велосипедні камери, велосипедні шини, навісне обладнання для тракторів, шоломи для мотоцикла, мотоциклетні шини, шини для тачок, шини для бензопили.
Також, судом зазначено, що є слушними доводи податкового органу стосовно змісту актів списання ТМЦ без зазначення відомостей про автомобіль, відносно якого було здійснено заміну автомобільних шин, ковпаків колісних на легкові автомобілі, оплітки на кермо автомобіля, домкрати, тощо. Наявні у матеріалах справи договори оренди легкових транспортних засобів, акти приймання-передачі автомобілів, подорожні листи службового легкового автомобіля за 2021, 2022, 2023 років та інші документи без доказів відображення у регістрах бухгалтерського обліку вказаних орендних взаємовідносин створюють сумніви щодо їх існування під час перевірки, оскільки позивачем не надані вказані документи на запит податкового органу.
За таких обставин апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятих контролюючим органом податкових-повідомлень-рішень на суму 217,1 млн гривень.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
