На Рівненщині військового ув’язнили за СЗЧ: суд врахував повторність як обтяжуючу обставину
Костопільський районний суд Рівненської області розглянув кримінальне провадження щодо військовослужбовця, обвинуваченого у самовільному залишенні військової частини в умовах воєнного стану. Суд дослідив обставини справи № 564/4495/25, докази та позиції сторін, після чого ухвалив обвинувальний вирок.
Суть справи
Судом встановлено, що обвинувачений, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період у складі Збройних Сил України, обіймаючи посаду солдата резерву у військовій частині, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин самовільно залишив місце служби.
Дії обвинуваченого вчинені з прямим умислом, оскільки він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх наслідки та бажав їх настання. При цьому він діяв у порушення вимог Конституції України, Закону України «Про оборону України», Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а також статутів Збройних Сил України.
Перший випадок самовільного залишення військової частини мав місце 23 січня 2025 року, коли обвинувачений залишив розташування військової частини та перебував поза нею до 28 лютого 2025 року, використовуючи час на власний розсуд, не пов’язаний із виконанням військових обов’язків. Після повернення до військової частини він був знову зарахований до списків особового складу.
Надалі, 7 квітня 2025 року, обвинувачений повторно самовільно залишив військову частину та не виконував обов’язків військової служби до 14 вересня 2025 року, коли самостійно прибув до відповідного органу та заявив про себе.
Обвинувачений у судовому засіданні визнав свою вину у повному обсязі, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та розкаявся у вчиненому. Свої дії пояснив збігом складних сімейних обставин, хворобою дружини, а також необхідністю лікування та проходження військово-лікарської комісії у зв’язку зі станом здоров’я. При цьому зазначив про намір продовжити військову службу.
Винуватість обвинуваченого підтверджується сукупністю досліджених доказів, зокрема наказами командування, доповідями про факти самовільного залишення військової частини, актами службових розслідувань, повідомленнями про вчинення кримінальних правопорушень, матеріалами розшуку, протоколом затримання, а також іншими письмовими доказами, які узгоджуються між собою.
Позиції та висновки суду
Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за частиною п’ятою статті 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану. Повторність вчинення кримінального правопорушення суд врахував як обставину, що обтяжує покарання.
Призначаючи покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до закону відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо та не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра.
Як обставину, що пом’якшує покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого, тоді як обставиною, що обтяжує покарання, визначено повторність вчинення злочину.
Суд також врахував загальні засади призначення покарання, передбачені кримінальним законодавством, зокрема його мету — не лише кару, але й виправлення особи та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
З урахуванням підвищеної суспільної небезпеки вчинених діянь, характеру та обставин їх вчинення, а також особи винного, суд дійшов висновку, що виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим призначив покарання у виді позбавлення волі строком шість років. Строк відбування покарання суд визначив рахувати з моменту затримання — 15 вересня 2025 року.
Суд зарахував строк попереднього ув’язнення у строк покарання з розрахунку день за день. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжений ухвалою суду, залишено без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж на шістдесят днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги — після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
