Суд скасував призов студента через наявність відстрочки та порушення процедури ТЦК
Рівненський окружний адміністративний суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу № 460/12142/25 за позовом фізичної особи до ТЦК та СП та військової частини про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов’язання вчинити певні дії.
Предметом розгляду є правомірність призову позивача на військову службу під час мобілізації за наявності підстав для відстрочки.
Суть справи
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 29 січня 2025 року №60 в частині його призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини, визнати протиправними дії щодо прийняття такого наказу, а також зобов’язати військову частину виключити його зі списків особового складу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на момент призову мав чинне право на відстрочку від призову на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки навчався за денною формою здобуття освіти. Попри це, відповідач здійснив його призов з порушенням вимог пункту 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, що у подальшому призвело до зарахування позивача до особового складу військової частини без належних правових підстав.
Відповідач — територіальний центр комплектування та соціальної підтримки — заперечив проти позову, зазначивши, що станом на дату призову в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів відсутня інформація про наявність у позивача права на відстрочку, а тому він підлягав призову на загальних підставах.
Військова частина також заперечила проти позову, вказавши, що питання виключення зі списків особового складу виходить за межі предмета спору щодо правомірності призову, а відсутність відстрочки не є підставою для звільнення зі служби відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Судом встановлено, що позивач перебував на військовому обліку, мав відстрочку від призову до 07 лютого 2025 року, що підтверджується даними електронного сервісу, а також навчався за денною формою у закладі вищої освіти з дотриманням послідовності здобуття освіти. Водночас 29 січня 2025 року він був визнаний придатним до військової служби, призваний під час мобілізації та направлений до військової частини.
Суд також встановив, що відповідач не лише не перевірив належним чином наявність у позивача підстав для відстрочки, але й не забезпечив володіння повною та достовірною інформацією про його статус, що входить до обов’язків територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позиція та рішення суду
Суд при вирішенні спору керувався, зокрема, статтею 19 Конституції України, статтями 2, 77 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», Порядком організації та ведення військового обліку №1487 та Порядком проведення призову №560.
Суд дійшов висновку, що на момент призову позивач мав чинне право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, яке підлягало продовженню відповідно до вимог законодавства.
Відповідач не здійснив належної перевірки обставин, що мають значення для прийняття рішення про призов, та допустив порушення встановленої процедури, зокрема відповідач, попри наявність у позивача чинної відстрочки, протиправно направив його на проходження військово-лікарської комісії, що заборонено пунктом 63 Порядку №560, а отриманий висновок ВЛК у подальшому був використаний як підстава для його призову.
Суд зазначив, що відсутність інформації у реєстрі не звільняє суб’єкта владних повноважень від обов’язку перевірити наявність підстав для відстрочки, а необізнаність відповідача не спростовує факту наявності у позивача права на таку відстрочку.
Суд окремо наголосив, що відсутність інформації у реєстрі або необізнаність відповідача не впливає на існування у позивача права на відстрочку та не може бути підставою для його призову.
У зв’язку з цим суд визнав протиправними дії відповідача щодо призову позивача та прийняття відповідного наказу, а також дійшов висновку про необхідність скасування наказу в оскарженій частині. Як похідний наслідок, суд визнав протиправним зарахування позивача до списків особового складу військової частини, оскільки воно ґрунтувалося на незаконному наказі.
З метою ефективного захисту порушеного права суд обрав спосіб захисту у вигляді зобов’язання військової частини виключити позивача зі списків особового складу.
Суд також врахував, що відповідач не надав витребуваних доказів без поважних причин, що відповідно до процесуальних норм дозволяє суду вирішити справу на підставі наявних доказів.
За результатами розгляду справи суд задовольнив адміністративний позов повністю, визнав протиправним та скасував наказ у частині призову позивача, зобов’язав військову частину виключити його зі списків особового складу, а також стягнув на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Рішення суду підлягає апеляційному оскарженню у встановленому законом порядку.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
