Штраф ТЦК за «неявку» скасовано: суд у Ніжині встановив, що повістку чоловіку не вручали

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області скасував штраф у 17 тисяч гривень, який ТЦК наклав на військовозобов’язаного за нібито порушення правил військового обліку. Суд дійшов висновку, що орган не зміг належно довести, що чоловік дійсно порушив закон.

Із матеріалів справи випливає, що підставою для штрафу стала неявка до ТЦК та непроходження військово-лікарської комісії. Однак у суді з’ясувалося, що доказів отримання повістки немає, а саму постанову складено з порушеннями — без чіткого зазначення, яку саме норму закону було порушено. У підсумку суд визнав притягнення до відповідальності необґрунтованим.

Обставини справи №740/788/26

Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП за нібито порушення правил військового обліку та невиконання вимог щодо проходження військово-лікарської комісії.

Підставою для накладення штрафу визначено неявку до територіального центру комплектування для уточнення облікових даних і проходження медичного огляду. Водночас позивач стверджував, що жодної повістки не отримував, мав право на відстрочку у зв’язку з доглядом за матір’ю з інвалідністю та після самостійного звернення до ТЦК пройшов військово-лікарську комісію у грудні 2025 року. Про існування постанови він дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Відповідач наполягав, що повістка була сформована засобами електронної системи та доставлена за місцем проживання позивача, а також вказував на обов’язок позивача пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року як особи, раніше визнаної обмежено придатною до військової служби.

Оцінка суду

Суд встановив, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вручення позивачу повістки. Наявність її копії без підтвердження отримання не свідчить про виникнення обов’язку з’явитися до територіального центру комплектування. Крім того, у протоколі та постанові відсутні відомості про неявку позивача за повісткою як конкретний факт правопорушення.

Ключовим аргументом відповідача був обов’язок позивача пройти повторну військово-лікарську комісію. Однак суд встановив, що такий обов’язок передбачений не ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на яку послався відповідач у постанові, а положеннями іншого нормативного акта — прикінцевими та перехідними положеннями закону щодо соціального захисту військовослужбовців. Водночас доказів того, що позивач належав до категорії осіб, на яких поширюється цей обов’язок, відповідач не надав. У матеріалах справи відсутні відомості про встановлення йому статусу «обмежено придатний» у минулому.

Суд також звернув увагу, що оскаржувана постанова не містить конкретизації норми права, яку було порушено, зокрема не визначено відповідний пункт чи абзац законодавчого положення. Для застосування ч. 3 ст. 210 КУпАП, яка має бланкетний характер, така конкретизація є обов’язковою.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів ані події, ані складу адміністративного правопорушення, а сумніви щодо доведеності вини особи підлягають тлумаченню на її користь.

Рішення суду

Суд задовольнив позов, скасував постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та закрив провадження у справі. Також на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуто судовий збір.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.