Чи достатньо факту проживання дитини з батьком для підтвердження самостійного виховання — оцінка апеляційного суду
Чернівецький апеляційний суд розглянув справу про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком — обставини, яка може мати не лише сімейно-правове, а й публічно-правове значення, зокрема у контексті отримання відстрочки від мобілізації. У центрі спору опинилося питання: чи достатньо факту проживання дитини з одним із батьків для юридичного визнання його таким, що самостійно її виховує та утримує.
Позивач наполягав, що фактично сам забезпечує та виховує дитину, а тому просив суд офіційно це встановити. Водночас апеляційний суд звернув увагу, що такі вимоги потребують підтвердження не лише фактичних обставин, а й наявності юридичних підстав — зокрема, обмеження або припинення участі іншого з батьків у вихованні дитини.
Раніше ми повідомляли, що Чернівецький апеляційний суд скасовує рішення у справах про розлучення та самостійне виховання дітей за скаргами ТЦК.
Обставини справи № 725/9476/25
Позивач звернувся до суду з вимогою встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини. Він зазначав, що донька проживає разом із ним, перебуває на його утриманні, а встановлення такого факту необхідне для оформлення соціальної допомоги, вирішення питань навчання та лікування, а також для самостійного вирішення питань щодо дитини без згоди матері.
Суд першої інстанції задовольнив ці вимоги та встановив відповідний факт. Водночас позов про стягнення аліментів залишили без розгляду.
Апеляційну скаргу подала особа, яка не брала участі у справі, однак вказала, що оскаржуване рішення стосується її прав та обов’язків. Йшлося про орган військового управління, оскільки встановлення факту самостійного виховання дитини може бути підставою для отримання відстрочки від призову під час мобілізації.
Скаржник наполягав, що для визнання батька таким, що самостійно виховує дитину, необхідні обставини, які свідчать про обмеження або припинення батьківських прав матері, чого у цій справі не встановлено.
Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд погодився з доводами скаржника та звернув увагу на правову природу таких спорів.
Суд зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини має юридичні наслідки не лише у приватноправовій, а й у публічній сфері, зокрема може створювати передумови для реалізації права на відстрочку від мобілізації. У зв’язку з цим таке рішення стосується прав та обов’язків держави в особі відповідних органів.
Колегія суддів наголосила, що використання приватно-правових механізмів не може підміняти встановлені законом підстави для звільнення від виконання публічних обов’язків або створювати преюдиційні рішення для публічно-правових відносин.
Ключовим у справі стало те, що надані докази підтверджують лише проживання дитини разом із батьком, однак не свідчать про наявність обставин, які б підтверджували ухилення матері від виконання батьківських обов’язків або обмеження її прав.
Суд окремо підкреслив, що між батьками укладено нотаріально посвідчений договір щодо виховання та місця проживання дитини. Такий договір свідчить про узгоджену участь обох батьків у вихованні та не підтверджує самостійного виконання батьківських обов’язків лише одним із них.
Також апеляційний суд зазначив, що для встановлення факту самостійного виховання необхідні юридичні обставини, які обмежують або припиняють батьківські права іншого з батьків, зокрема позбавлення батьківських прав, визнання особи безвісно відсутньою чи інші передбачені законом підстави. Таких обставин у справі не встановлено.
Окремо суд звернув увагу на процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції. Зокрема, справа, що виникає із сімейних правовідносин, була розглянута у спрощеному позовному провадженні, що суперечить вимогам ЦПК України та є самостійною підставою для скасування рішення. Крім того, розгляд справи відбувся без належної участі органу опіки та піклування.
Висновки та рішення суду
Апеляційний суд дійшов висновку, що у справі відсутні докази порушення, невизнання або оспорювання прав позивача, що є необхідною умовою для судового захисту.
Наявні матеріали не підтверджують самостійного виховання дитини батьком у розумінні закону, а встановлення такого факту за відсутності відповідних юридичних підстав може впливати на сферу публічно-правових відносин.
Чернівецький апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове — про відмову в задоволенні позову.
Суд також змінив розподіл судових витрат та стягнув із позивача понад 2 тисячі гривень судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Постанова набрала законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
