Чоловік видав себе за власника рахунку і понабирав кредитів на потерпілого: Верховний Суд пояснив, чому це шахрайство
Людина отримала доступ до банківських рахунків іншої особи через телефон, видала себе за власника рахунку і без дозволу провела фінансові операції. У результаті — заволоділа чужими грошима.
Верховний Суд роз’яснив, що незаконне заволодіння коштами через віддалений доступ до банківських рахунків із використанням мобільних застосунків і програмного забезпечення утворює склад шахрайства (ст. 190 КК).
Відповідну правову позицію викладено у постанові від 9 березня 2026 року у справі № 712/6681/23.
Обставини справи
За матеріалами справи, обвинувачений шляхом використання мобільних телефонів, невстановлених електронних пристроїв та фінансових номерів потерпілого ідентифікувався через інтернет як потерпілий та здійснив низку фінансових операцій без його згоди.
Зловмисник вводив неправдиві дані та видавав себе за власника рахунків і позичальника за кредитними договорами, вводячи в оману банки та фінансові установи. У результаті він незаконно заволодів коштами потерпілого на суму понад 69 тисяч гривень.
Суди попередніх інстанцій визнали винуватим і засудили обвинуваченого за ч. 1 ст. 361, ч. 3 ст. 190 КК.
У касаційній скарзі захисник наполягав, що суди не встановили, яким способом було вчинено інкриміноване засудженому шахрайство. Однак ККС погодився з висновками попередніх інстанцій і змінив рішення лише в частині призначення покарання.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів ККС констатувала, що об’єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК, полягає в заволодінні чужим майном або придбанні права на нього шляхом обману чи зловживання довірою.
У складі шахрайства обман чи зловживання довірою є самостійними (альтернативними) способами вчинення кримінального правопорушення.
За усталеною судовою практикою обман, як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном чи придбання права на таке майно, у його класичному розумінні, є інформаційним впливом з метою введення в оману через повідомлення власнику, особі у фактичному володінні якої перебуває майно або вона має право розпорядитися майном, завідомо неправдивих відомостей, повідомлення яких має вагоме значення для ухвалення останніми рішення щодо передачі майна, права на майно винуватому, який в такий спосіб прагне протиправно, безповоротно і безоплатно заволодіти чужим для нього майном, а також приховування певних відомостей з такою ж метою, коли винуватий прагне підтримати оману, яка виникла внаслідок інших обставин до його протиправних дій.
Характерною ознакою шахрайства є зовні добровільна передача винному майна чи права на нього власником (володільцем), який діє під впливом омани, викликаної протиправною поведінкою з боку винного, яка й обумовлює похідне від неї волевиявлення та передачу останньому чужого для нього майна чи права на майно.
Використання засобів дистанційної комунікації (телефон, комп’ютер тощо) суттєво розширює межі можливого протиправного впливу з метою введення в оману уповноваженої особи щодо тих чи інших обставин, які обумовлюють заволодіння чужим майном.
Так, особа шляхом обману, зокрема, за допомогою використання відповідних додатків та програмного забезпечення, завантажених у мобільний телефон з метою віддаленого керування відкритими в банку рахунками та розпорядження коштами, може розпорядитися чужими для неї грошима як власними і протиправно заволодіти ними. У цьому випадку подана особою в такий спосіб завідомо неправдива інформація, яка нібито виходить від власника банківського рахунку, обумовлює можливість розпорядження «як власником» чужими грошима з чужого банківського рахунку.
Колегія суддів ККС вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що в цьому провадженні мав місце обман як спосіб протиправного заволодіння чужим майном, зміст якого полягає в повідомленні неправдивих відомостей за допомогою використання мобільних телефонів та невстановлених електронних пристроїв щодо персональних ідентифікаційних даних власника банківських рахунків та особи позичальника за кредитними договорами («обман в особі»).
Касаційний кримінальний суд частково задовольнив касаційні скарги прокурора та захисника.
Суд змінив вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 28 серпня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 21 серпня 2025 року щодо обвинуваченого.
Зокрема, на підставі ч. 7 ст. 72 Кримінального кодексу України суд зарахував у строк покарання періоди перебування засудженого під цілодобовим домашнім арештом — з 27 червня по 4 жовтня 2023 року, а також з 13 грудня 2023 року по 21 серпня 2025 року. Розрахунок здійснено за правилом: три дні домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Крім того, суд зарахував у строк покарання частково відбуте покарання у виді позбавлення волі за період з 5 жовтня по 12 грудня 2023 року включно.
В іншій частині судові рішення залишено без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
